«Мортал Комбат» 2021 року свого часу пройшов повз мене. Уже пізніше, переглядаючи його, я був приємно здивованим. Адже хоч фільму помітно бракувало фінансування, він так і струменів амбіціями. Він був обережним, місцями неповоротким, але до біса щирим. Продовження ж — це зовсім інша розмова, адже авторам дали сповна реалізувати ці амбіції. Вони мовби подивилися на першу частину, виписали список усього, що можна покращити і… покращили. Звучить як банальна формула успіху, але не так часто в кіноіндустрії продовженню вдається на кілька голів обігнати оригінал.
Грошва розмазана екраном
У кожній сцені «Мортал Комбат 2» видно, що бюджет виріс не на відсотки, а в рази. Локації тут — справжня насолода для ока: вигадливі, яскраві, з характером. Зовнішній світ виглядає як Зовнішній світ — чужорідний, загрозливий, розкішний одночасно. Це не безлика пустка з першої частини, що моментами викликає дисонанс. Але краще не гірше, тож обійдемося й без пояснень.
Хореографія тутешніх боїв на голову вища за першу частину: удари відчуваються, фінти читаються, а кожна сутичка — це реальне видовище, а не сяк-так поставлена перепалка. Музика теж стала помітно виразнішою і цього разу в титрах справді доладний варіація класичної теми «Мортал Комбат», а не сумнівної якості ремікс.
Джонні та Кітана крадуть шоу
Нові головні герої, Джонні Кейдж і Кітана, виявилися куди харизматичнішими за протагоніста першої частини. Кейдж — це той рідкісний випадок, коли персонаж-блазень не дратує, а тримає на собі цілі сцени. І навіть примудряється демонструвати особистісне зростання. Кітана ж виступає фактором раціоналізації у фільмі, адже поміж всіх героїв єдина має трішки вигадливішу мотивацію, ніж «Ну, тут треба Землю захищати, на вас мітки, розберетеся якось». Загалом концепція фільму мовби спростилася — нам відкритіше кидають в лице формальністю турніру як концепту, але гілки самих персонажів стали від цього тільки виразнішими. Та й віра авторів у тривкість кінофраншизи тепер значно міцніша, тож закінчується картина набором підвʼязок під продовження.
Є й те, що не зовсім вдалося. Шао Кан у цій історії присутній із самісінького початку, але з точки зору сюжетного переходу між фільмами з’являється просто нізвідки і добрих півфільму виконує роль боксерської груші, яку перемагають всі, кому не лінь. Рятує його тільки сюжетно набута ним безсмертність. Якийсь невдалий король Зовнішнього світу, навіть тутешній Барака бодай з гумором. Хотілося б більше загрози, яка струменить від антагоніста, а не відчуття .
Фансервіс вищого ґатунку
Відсилки до ігрової серії тут ще помітніші і вдаліші, ніж у першій частині. Навіть я, не будучи прихильником франшизи, впізнавав численні моменти. Автори граються з кадруванням, ракурсами, подачею пам’ятних прийомів — і роблять це з любов’ю, а не для галочки. А фаталіті тут такі, що глядачі поруч нерідко осмикувалися від несподіванки.
Окремо не можу не відзначити: в українському дубляжі Карла Урбана озвучує той самий актор, що й Бреда Пітта. Тож перші хвилин двадцять мій мозок наполегливо підказував, що я дивлюся продовження «Формули 1» із мʼясними боями замість болідів — треба визнати, це було б непогано.
«Мортал Комбат 2» — це рідкісний сиквел, який не просто не розчаровує, а справді перевершує оригінал. Видовищний адреналіновий атракціон, який приковує до екрану на дві години. Рекомендую йти в кінотеатри не тільки фанатам франшизи, а й будь-кому, хто зачекався літніх блокбастерів і можливості бодай ненадовго, але відключити мозок та відпочити.