У Borderlands 4 є три вагомі проблеми — ціна, технічний стан і Ренді Пітчфорд. Щоправда, студія Gearbox увесь попередній місяць працювала як не в себе, ледь не щодня випускаючи оновлення з виправленнями баґів і покращеннями оптимізації.
Зважаючи на це, було б дуже некоректно квапитися з оглядом, бездумно пробігаючи кампанію чи поверхово промацуючи основні системи й активності гри. Ми провели з Borderlands 4 місяць, і тепер, після всіх радощів, зітхань та криків через по-дурному втрачений лут, можна сказати напевно — це найкраща частина серії.
Після того, як багато хто був розчарований Borderlands 3 з низки причин, продовження пропонує похмурішу атмосферу, серйознішу історію з відповідним лиходієм, ґеймплейно найкращу підбірку персонажів і ще більш вилизану боївку з викрученою на максимум динамікою. Ну а ще в Borderlands 4 студія Gearbox сходить зі знайомої стежки і веде нас у цілком новий світ — планету-тюрму Кайрос, якою править Хранитель Часу, здатний буквально вселятися в кожного мешканця планети, що робить його всюдисущою й стабільною загрозою від початку й до кінця кампанії.
Кайрос — перше відчутне нововведення гри, яке різко контрастує з ландшафтами Пандори Пандори. Хоча деякі посушливі регіони можуть здатися знайомими, Кайрос — набагато більш родючий, живий світ. Його поверхнею розкидані невеликі села та ферми, що створює більш населену і, часом, навіть мирну атмосферу. Планета розділена на три виразні регіони, які мають набагато більшу площу за локації з попередніх ігор, тож щоб не навантажувати гравця марудним пересуванням, розробники нам підкрутили швидкість руху, додали більше точок швидкого переміщення, а найголовніше — дозволили в будь-який момент часу викликати транспорт. Прощавайте, станції Catch-a-Ride!
До речі, якщо комусь може здатися, що зі збільшенням ігрові мапи стали порожніми, то Кайрос аж ніяк не такий. Навіть виконуючи всі побічки, ви навряд чи побуваєте в усіх куточках планети й побачите тутешні цікавинки. Ваші вороги, до речі, теж різноманітні численні: від місцевої фауни й патрулів Хранителя Часу до місцевих психопатів, відомих як Різники — колишніх рабів Хранителя, які буквально вирвали власні блоки контролю в прагненні до свободи, перетворившись завдяки любові до протезування на шалених, несамовитих бійців.
Однією з головних скарг на серію Borderlands було її дедалі більше покладання на туалетний гумор і дурні жарти. Кайрос має трохи похмуріший тон, ніж попередня планета Пандора, і це робить гумор більш стриманим. Однак це все ще Borderlands. Побічні квести сповнені дурнуватих відсилок жартів, які варіюються від пласких та кринжових до справді смішних. Один із квестів, на який я натрапив, явно надихався Pokémon — нам треба було ловити двоногі пукалки Tediore, ніби кишенькових монстрів, і відбиватися від пародії на Команду R на ім’я Бомбовий Загін Джейк та Джозі. А в контрактах нам якось доручають вбити Педро Пастеля, який задовбав своєю присутністю геть усіх на Кайросі. Такі потішні дрібнички нагадують, що перед вами все ще Borderlands.
Власне, дослідженням і побічками настільки легко захопитися, що ми з DarkPaladin пішли по сюжету майже на сороковій годині гри, облазивши кожнісінький шматочок першого біому. Іншою причиною є й те, що на початку тутешня історія ще не створює якогось відчуття нагальності. Зате ближче до середини кампанія не відпускає вже до самого кінця й тоді навпаки не надто хочеться відволікатися на сторонні справи. Досить прісних нових персонажів з початку гри потім компенсують старі знайомці (Зейн тут просто шикарний), напруга зростає, а згодом ще й виявляється, що історія Borderlands 4 міцно вплетена в загальний таймлайн серії й розвиває натяки, закинуті розробниками ще в Pre-Sequel.
Ну і так, якщо у вас уже виробилася алергія на раптові пробачання головного лиходія у фіналі, бо він раптово змінився, розкаявся тощо, Borderlands 4 такою чортівнею не страждає. Тутешня кампанія навпаки під кінець підсуне дещо приємніше.
Borderlands 4 встановлює новий стандарт для основного ґеймплею у франшизі. Я не можу передати словами, наскільки весело грати в BL4 — це, безперечно, найкраще, що серія коли-небудь пропонувала. Нові техніки руху включають ширяння в повітрі, подвійний стрибок, підкат, ривок вперед-назад або вбік у стилі DOOM, а також використання “тросомета” для переміщення полем бою — і все це прямо посеред перестрілок. А ще є можливість чіплятися за стіни, що робить переміщення вертикальними ландшафтами справжнім задоволенням і плавання, яке відкриває нові зони для дослідження, роблячи світ більш взаємопов’язаним та живим.
Власне, відполірований ґеймплей — це головна причина, чому я буду повертатися до гри як у кооперативі, так і соло. Все відчувається неймовірно добре. Зброя, рух та активні навички гармонійно поєднуються, створюючи найплавніший та найзахопливіший ґеймплейний цикл, який серія коли-небудь бачила.
Серцем будь-якої гри Borderlands є її герої, і Borderlands 4 представляє новий квартет Мисливців. Векс (Сирена), Амон (Лицар), Гарлов (Гравітар) та Рафа (Екзо-солдат) — кожен привносить у гру свій унікальний колорит. Незалежно від вашого вибору, нові дерева навичок є найширшими та найрізноманітнішими на сьогодні, пропонуючи приголомшливу кількість способів налаштувати свій стиль гри. Варто стратегічно підходити до розподілу очок навичок, але гра пробачає помилки. Ви можете повернути очки та перерозподілити їх пізніше (але зауважте, це коштуватиме дорогувато), що дозволяє вільно експериментувати та знаходити ідеальну збірку для будь-якої ситуації.
Щоправда, тут є свої нюанси. Амон, попри ефектність і фактично аж 6 здібностей, такий собі герой для соло-гри — він може нормально роздавати звичайним мобам, але для босів йому не вистачить шкоди. Рафа має дуже стильну гілку з плазмовими лезами на руках, але реальне її використання теж сумнівне. Зате його наплічні турелі (червона гілка) — ледь не найпотужніший білд у всій грі. А Векс і Гарлов дають трошки більше простору для маневру — у плані шкоди вони трохи поступаються Рафі, але в них є більше ефективних здібностей, тож якщо ви не тицяєте їх навмання, вам нормально буде грати в коопі чи в соло, проти зграї простих ворогів чи проти жирних босів.
Боси, ясна річ, відіграють важливу роль. Є локальні боси, які можуть стати випробуванням на витривалість, але справжні виклики чекають у сюжетних битвах. Ці сутички вимагають від гравців вивчення їхніх патернів атак та стратегічного використання всього доступного арсеналу. Хоча ці битви можуть бути напруженими, у босів часто є свита поплічників, які відчуваються як набридливі комарі. Але я виявив, що вони мають вирішальне значення — вони є ідеальними цілями, коли вам потрібне «друге дихання». Як і в попередніх частинах, коли ці титани нарешті піддаються вашому натиску, з них випадає справді чудовий лут, що робить усі зусилля вартими того.
Для тих із нас, хто має синдром накопичення, обмежений простір рюкзака змусить вас постійно оглядати зброю, вирішуючи, яку залишити, а яку викинути. Подорож від місця битви з босом до найближчого торгового автомата перестала бути бісячою рутиною, адже біля кожного боса є автомати в яких можна одразу ж продати лут. Проте рішення що саме зі знайденого залишити в сховищі може відчуватися як напружені переговори із самим собою, коли ви зважуєте всі «за» і «проти» кожної нової, блискучої іграшки. Але це основна частина досвіду Borderlands.
Шанувальники серії пам’ятають такі назви, як Tediore, Maliwan та Torgue, кожен з яких пропонує свій стиль гри. Декілька нових виробників також приєднуються до гри, створюючи справжню феєрію випадковостей, де ваша зброя може бути або надпотужною, або відвертим мотлохом. І саме в цьому полягає значна частина задоволення від гри в цьому жанрі. А свіжим доповненням у BL4 є унікальні перки зброї й характеристики, які можна переносити на вогнепал від інших виробників — і ці зразки варто збирати якомога раніше, щоб потім вам було легше довести до пуття свій ендґеймовий білд.
Фармити легендарки в Borderlands 4 також легше, ніж будь-коли раніше, завдяки можливості перегравати битви з босами, поки не отримаєте бажане. І вже завдяки цьому нововведенню можна затриматися на кілька годин, перш ніж братися за підвищення складності для ендґейму. Або спробувати інших персонажів. Якщо раніше, вам треба було новим персонажем проходити всю гру заново, то вBorderlands 4 є можливість пропустити сюжет і почати з 30-го рівня на новому персонажі, що миттєво робить повторні проходження та різноманітність більш привабливими. Правда, виконані побічки вам не зараховують. Так, це типу як чинні стандарти, але хотілося би більше зручностей у цьому плані.
Щодо технічної сторони, я грав на ПК, і передрелізна версія була далекою від ідеалу в плані оптимізації на моїй системі, якій, варто визнати, вже близько чотирьох років. Зависання при переході між біомами, завмирання під час перестрілок, падіння частоти кадрів — це все неприємно. Тут найбільше рятувала функція DLSS на моїй 2080, а потім вже й патчі поправили ситуації. Тепер лишилося дочекатися поліпшень інтерфейсу, бо глюки з фільтрами луту не минули остаточно.
Незважаючи на це, графіка чудова, значною мірою завдяки художньому стилю Borderlands, де навіть найнижчі налаштування все одно зберігають колорит. А бездоганна озвучка вдихає життя в кожного персонажа, від Мисливців до випадкових психопатів, що кричать від болю. У поєднанні з відповідною бойовою музикою (до слова, несподівано крутою) та атмосферою, що відповідає флорі та фауні, гра звучить так само добре, як і грається.
І так, хоча грати наодинці в Borderlands — цілком собі нормальна справа (Олег тільки так і робить), з другом Borderlands 4 стає ще приємнішою… якщо у вас нормально працює мережевий код. Мультиплеєр мав чимало проблем, які відчували як хост, так і гості (не реєструється шкода, зникає лут тощо). Плюс гравці, що доєднуються, по суті стають заручниками хоста, бо в них НЕ відкривається мапа, НЕ реєструються зібрані колектібли і НЕ відкриваються точки швидкої подорожі. Тобто якщо хост перестав грати — ви в лайні, як казав комісар Жібер.
Як і більшість технічних проблем, написане вище — лотерея. Хтось із таким не стикався, у когось була лише половина симптомів. Ну і не забуваймо, що як і решта технічних речей, це все виправляється розробниками якнайшвидше.
Загалом, Borderlands 4 — це майстерне продовження серії. Вона вшановує своє коріння, водночас наважуючись дослідити нову територію, як географічно, так і механічно. Різноманітний і переконливий новий світ Кайросу, у поєднанні з найширшими деревами навичок та більш витонченим почуттям гумору, робить цю гру обов’язковою для проходження як для давніх шанувальників, так і для новачків у франшизі. Так, її ціна кусюча — не лише в нас, а в усьому світі — і як би вміст гри не виправдовував її, дивіться самі, коли у вас буде змога придбати її без скреготу зубів. Адже це наша улюблена Borderlands, просто більша, сміливіша і прекрасніша, ніж будь-коли раніше. І вона буде з нами кілька років так точно.