Відродився, помчав локаціями на пошуки чогось, що допомогло б спрогресувати ще хоч на півкроку. Дорогою завʼязався нерівний бій з бандюками, що замаскувалися під кущі. І от після смерті передостаннього зʼясовуєш, що не всі були злодіями. Останній дякує тобі за порятунок і йде відпочивати до найближчого готелю, а ти з відчуттям виконаного обовʼязку доживаєш останні секунди відведеного часу. У голові думки: «Чому ж я не зауважував беззбройного бандита раніше? Міг би не вертатися». А вже за мить ітерація повториться і Мініт знову відправиться на пошуки способу позбутися від прокльону.

Minit це до неможливого простий проєкт, що за першим знайомством мотивує вигукнути: “Це ж як перша The Legend of Zelda!” Та його творці підняли ставки, наклавши на гравця прокляття — будь-яке його життя триватиме не довше хвилини. І побудували світ та його загадки таким чином, щоб гравець сяк-так встигав прогресувати, гасаючи туди-сюди мов піджарений.

Брати до рук незнайомі предмети на вулиці не варто. Цього нас з дитинства вчать батьки, та схоже головного героя Minit ця мантра обійшла боком. Тож одного дня він підібрав на пляжі проклятий меч і його життя скоротилося до однієї хвилини. І як тут вигризти хвильку на те, щоб спекатися прокляття?

Так ви й бігатимете з обмеженням на все-про-все в хвилину до кінця гри. І хоч весь ігровий дизайн побудовано так, щоб ви встигали, часове обмеження те й діло тримає факел коло дупи та мотивує мчати вперед, не сильно розбираючи дороги. Часом вас підколюватимуть, наприклад підсунуть дідуся, що дууууже довго розповідатиме як знайти скарб. Та переважно гра лагідно натякатиме що від вас потрібно, тож вам навряд доведеться ходити довкола з пустими очима.

Головний герой завжди відроджується у себе вдома. Тільки цих домівок декілька і по мірі проходження ви зможете перемикатися між ними, щоб краще планувати власний маршрут. Повертатися назад варто, адже попри свою крихітність, гра все ж приховує кілька десятків ретельно схованих секретів. Мені не вдалося знайти й половини, а в поєднанні з дрібною тривалістю гри (одна-півтори години) руки так і чухаються перепройти її заради пошуку потаємних схованок.

Швендяючи з одного боку мапи в інший, у пошуках маршруту далі, якось я зловив себе на повному зануренні у гру. У голові не залишилося нічого окрім детальної мапи звʼязків з отриманої інформації та місць де я потенційно знайду нові шматочки пазлу. І тільки-тільки я задумався, що може вже й годі — Minit завершилася.

Minit це чарівна пригода на вечір, яка ймовірно займе у вас менше часу, ніж перегляд фільму, але залишить у роздумах: “А що іще можна було додати в цю формулу й не зіпсувати її?” Вона копійчана і під час знижок рідко де трапиться дорожче як за 100 грн, тож вкрай рекомендую виділити трішки часу і глянути як могла б виглядати оригінальна The Legend of Zelda в сучасності.