Не є таємницею, що україномовний YouTube і його стрімкий розвиток сильно муляє око як певним представникам традиційного (та досі трохи зросійщеного) масмедіа, що стрімко втрачає глядачів, так і суто політичним силам (для яких нестерпне існування самої України). У січні ми вже бачили, як може виглядати атака на україномовний канал з боку комерційних медіаресурсів. Тоді перемога була за YouTube-каналом Geek Journal, але сама ситуація була лише першою ластівкою.
Улюблений україномовний канал багатьох людей “Рагу.лі”, який за офіційним формулюванням покликаний висвітлювати несмак українського бомонду і з ним боротися, заблокували вчора. Без попередження, начебто за “мову ворожнечі”. Щоб розібратися в цій ситуації, розглянемо, чим займається канал і що таке мова ворожнечі.
Рагу.лі
Рагу.лі — це проєкт радіоведучої та блогерки Тетяни Микитенко, який встиг набрати 120 тис. підписників на YouTube. В основі проєкту — жорстка, але потрібна критика явищ, які досі наявні в українському суспільстві: войовничої російськомовності, невігластва, неадекватності, залишків радянської спадщини у погляді на сьогодення (або його відсутності). Окремим проєктом каналу є По телевізору сказали, створений пані Тетяною у співавторстві з Андрієм Павленком. Крім всього, цього канал активно бореться з псевдонауковими поглядами та російською пропагандою.
Мова ворожнечі і свобода слова
Офіційне формулювання щодо блокування каналу — “Цей акаунт було видалено через численні та значні порушення політики YouTube, яка забороняє мову ворожнечі”. “Мова ворожнечі” (англ. hate speech) — сталий термін, який означає практикування агресивних висловлювань, які принижують чи дискредитують групи людей, або окремих осіб за певними ознаками, серед яких — національність, політичні переконання, релігія, гендерна ідентичність тощо.
Ключове слово у визначенні мови ворожнечі наприклад у документах Ради Європи — “нетерпимість”. Важливо розуміти, що критика як така не є мовою ворожнечі , хоч цей термін постійно піддається корекції. Певним людям важко вловити різницю, однак аналіз професійної діяльності, медіа продукту тощо може бути визнаний мовою ворожнечі лише якщо він дійсно містить відкриті образи та нападки на когось конкретного. На людей, а не на явище. Іронія ситуації в тому, що за своїм спрямуванням Рагу.лі — канал максимально прогресивний та толерантний. Він не погрожує та не виокремлює людей з явища, він висвітлює.
Але чому тоді YouTube з цим не згоден?
Регіональні бюро YouTube
Вже давно немає ніякого секрету — координацію YouTube на території України здійснює те саме регіональне бюро, що й у Росії, де воно знаходиться: в країні з жорсткою цензурою та державним контролем практично всіх медіа (наприклад, блоги з кількістю підпісників більше за 10 000 повинні мати державне свідоцтво про реєстрацію). Яка ще й є відносно України країною-агресором, що веде справжні й не дуже приховані бойові дії. Тому мова ворожнечі в бік України регулярно ігнорується, в той час як українська критика подекуди безжально винищується, блокується та піддається утискам.
У випадку каналу Рагу.лі, наприклад, не пройшла апеляція, хоча канал видалили без попередження. Це, між іншим, порушення сталої процедури.
Це не єдиний випадок, це система
Окрім конкретної атаки на Рагу.лі, останнім часом збільшився тиск різними формами на україномовний YouTube загалом. Як повідомив журналіст і блоґер Сергій Стерненко, водночас з блокуванням конкретного каналу на багатьох була помічена ще одна схема — схвальні коментарі від ботів у великих кількостях, які дозволяють кидати скаргу на “накрутку”.
Через день після того заблокували канал Пірр Снайдерс, який займався аналізом російської пропаганди. Звернення блогера щодо цієї ситуації з резервного каналу також було обмежене: на нього наклали вікові обмеження. Це при тому, що сам YouTube наразі має ліміт за віком для користувачів і будь-який канал, який не позиціонує себе або свій контент як виключно дитячий, за замовчуванням має обмеження. Часто-густо додаткові обмеження є елементом все того ж тиску з чийогось боку на конкретні канали і лише інколи — додатковим попередженням про наявність суто “дорослого” контенту (мова не про порнографію, а, наприклад, офіційну дистриб’юцію фільмів жахів).
Як із цим боротись?
По-перше, є сенс підтримати контент пані Микитенко у цей складний період, підписавшись на резервний канал та/або спільноту в Telegram. Крім того, можна завітати на офіційний сайт проєкту, його Instagram та Facebook. Окремі старі випуски можна переглянути на каналі ISLND TV. Аналогічно можна підписатися на резервний канал Пірра Снайдерса.
По-друге, чудовий спосіб “достукатись” до YouTube з цього приводу за допомогою функції “написати відгук” показаний у цьому відео:
По-третє, є сенс підписати цю петицію на Change.org щодо відкриття окремого, українського відділу YouTube, який би не підпускав відверто ворожі сили до нашої національної специфіки. Та/або цю петицію.
Нарешті, є сенс поширити цю інформацію з централізованими хештеґами: #saveRagulivna #оПІРРтриває #SaveUkraineYouTube. Бо як влучно підсумувала пані Микитенко:
Ми уже давно не розрізнені, якісь забиті “хуторяни” (нас називають “русскіє”; хай так називають). Ми давно вже спільнота.
кончені кацапські суки!
Ага....з 2014 усі блогери верещали про офіс ФБ в Росії....але вийшло так, що цей "російський" офіс знаходиться й знаходився завжди в Норвегії. Тепер нова пісенька - давайте офіс ютуб в Україну. Я особисто проти. Хай й офіс модерування Ютуб поїде кудись в Норвегію, бо якщо ОПУ отримає доступ до цензури Ютуби, в країні залишаться лише лояльні до Президенту каналу. Нажаль, бажати всіх карати й цензурувати є й у наших можновладців.