Некерований ремейк. Огляд System Shock (2023)

System Shock — це культовий проєкт, що започаткував жанр immersive sim. Втім, знайомитися з оригінальною версією складно, дарма що доступні патчі підтримки для сучасного заліза й ОС. Воно й не дивно, що Kickstarter-кампанія ремейку зібрала в півтора рази більше потрібної суми, і після 7 років розробки ми врешті отримали його — оновленого зовнішньо, та майже позбавленого внутрішніх змін.

Гнучкий підхід до складності

Сюжетна завʼязка System Shock проста: ви — вправний хакер, якого ловить одна з корпорацій, закидує на орбітальну станцію й обіцяє свободу в обмін на невелику послугу. Усього лише потрібно відімкнути емоційну складову керівного ШІ станції — ШОДАН. Це завдання дається вам без жодних труднощів, та опісля все йде шкереберть. За короткий період часу ви прокидаєтеся в медичному відсіку станції, довкола лише злющі роботи й незрозумілі агресивні мʼясні створіння. ШОДАН взяла станцію під контроль, винищила тутешній персонал і готується знищити людство. Тож беріть у руки шмат труби, і гайда добивати рештки її персоналії.

Одразу після запуску гри вас зустрічає найважливіше нововведення: гнучке меню вибору рівня складності. Мова йде не лише про кількість ворогів чи інші числові параметри, а й про зміну інтерʼєру станції, який, залежно від складності, може явно допомагати вам із навігацією, або ж обмежитися мінімальними позначеннями. Розробники заявляють, що обравши суцільно легкий рівень, гру можна пробігти за 6 годин, тоді як повне проходження з дослідженням усіх закутків забере у вас близько 30 годин. І це якщо ви не викручуватимете рівень складності на максимум.

Зміни завершуються

Уже проснувшись у медичному відсіку, пройшовши декілька перших кімнат і побачивши уривки тутешнього туторіалу (про нього трохи більше згодом) стає зрозуміло, що ядро ігроладу залишилося незмінним. Особливо це стосується будь-яких взаємодій з інтерфейсом, через що в ньому навіть мишкою буває складно наводитися на потрібні елементи. Втім, разом з ігроладною основою збереглося основне — відчуття легкого жаху, з яким досліджуєш тісні коридори й кімнатки станції, щоразу нервуючи, коли бачиш ворогів. Частково воно зумовлене паскудністю керування й технічної складової, які місцями неабияк ускладнюють проходження, але все ж основну роль грають камерність, приглушене освітлення й почуття відчаю, що так і лине з кожної знайденої записки.

Саме ці елементи й тримали мене у грі, змушуючи раз-у-раз до неї повертатися. Дарма що тутешні кімнати й коридори дуже схожі між собою, через що заблукати дуже легко. Світ System Shock хочеться досліджувати, хоч він і схильний радше карати за це, ніж нагороджувати. Адже нерідко, насилу продершись до чергового приміщення, ви не знайдете там нічого, крім гірки сміття. Але я рухався вперед, записував численні коди доступу в блокнотик, метикував, куди ж мені рухатися далі, і навіть кілька разів звертався до завбаченого розробником ґайду.

У System Shock Remake творці додали туторіал, який загалом спрощує перше знайомство з грою, але впускає чимало деталей. Тож зʼясовувати, як краще взаємодіяти з переробними апаратами і заробляти кошти, мені довелося самому, через що добрі пів гри я був бідним, мов церковна миша. Здебільшого підказки зводяться до підписів: ось це станція підзарядки, після використання вона перезаряджається. Це краще, ніж нічого, бо так я хоча би певен що мене не шандарахне током при взаємодії. Але бракує бодай окремого текстового посібничка. 

Візуальну основу System Shock оновили, повністю перенісши її на Unreal Engine, і гра виглядає доволі сучасно, хай і не вражаюче. Втім, у ці моменти особливо слід памʼятати, що зібраний на Kickstarter бюджет на розробку склав менш як 1,5 млн доларів, а світ гри чималий. Мені особливо припала до смаку “пікселізація” окремих елементів, як-от диму чи одноразових предметів. Щоправда, через загальний стан ремейку, мені складно сказати, чи це було зроблено свідомо, чи це просто умовності роботи гри на середніх налаштуваннях графіки на Steam Deck. Бо, наприклад, тутешні панелі-загадки через це вкрай складно читаються, і моментами доводилося вирішувати їх навмання. Втім, один із типів загадок щоразу пропонує вам один і той же тип розвʼязку, тож завдання дещо спрощується.

Круто відтворили й етапи гри в кіберпросторі, коли головний герой намагається пробити ЛІД і відкрити собі доступ до раніше не досліджених частин секції. Вони стильні, огортають вас стилістикою раннього кіберпанку… і шалено дратують через поламану систему керування на ґеймпаді. Я щиро ненавиджу ці етапи гри і бісився щоразу, як до них добирався.

Краще би били по руках

Керування з ґеймпада — найслабша частина ремейку System Shock. Його мовби робили люди, які щиро ненавидять консольних гравців і засмучувалися неможливості бити їх током при користуванні контролером. Я боявся вийти з-за кута не тільки через брак набоїв чи життя, а й через паскудне прицілювання. Пересування навприсядки стає можливим тільки якщо в опціях проставити перемикання між позами разовим натисканням кнопки, а не її утримуванням, а от для бігу такого не завбачили, тож якщо хочеш розігнатися, затискай R3. Керування інтерфейсами — це вишукана форма тортур, де ви однією рукою намагаєтеся і кнопку тримати, і стіком рухати. Загалом, це пекло, і я певен, що вже в перші дні після релізу в Steam буде низка покращених схем керування. Але як у неї гратимуть перший час власники консолей — ох-ох-ох, не знаю.

Загальний технічний стан гри набагато приємніший, хоч і з пачкою недопрацювань. Написав я після знайомства з дорелізною версією, та релізна мене приємно здивувала під час трансляції. Гра майже не збоїть, усе коректно відображається, продуктивність покращала і навіть рухання камерою стало плавніше. Звісно, залишилося препаскудне керування з контроллера, та навіть його трішки покращили. Команда розробки — молодці.

Зберігатися потрібно часто й обережно. Камери відновлення на поверхах нерідко рятують від смерті, та не від технічних вибриків гри. А System Shock — не з тих ігор, де вже досліджені локації хочеться розглядати вдруге чи втретє через їхнє насичення ворогами й брак нагород. У якийсь момент я випрацював звичку зберігатися щокілька кімнат, аби випадковим рухом руки не випасти з кімнати із втратою прогресу за останні пів години гри.

***

Ми розбалувані сучасними ремейками, які переосмислюють оригінальну формулу гри й осучаснюють її, щоб однаково старі й нові гравці могли насолодитися проєктом. Ремейк System Shock — це буквально гра 30-річної давнини на новому рушії, яка бʼє вас під дих щоразу, як ви забуваєте зберегтися самостійно. З огляду на доступний бюджет і попередній досвід студії, очікувати від проєкту чогось справді крутого не доводилося. Втім, це не виправдовує відсутності нормально перероблених під сучасні реалії інтерфейсів і їх адаптації під керування ґеймпадом. У цей ремейк хочеться грати, світ System Shock хочеться досліджувати, але через тутешнє керування ґеймпад так і норовить полетіти в стіну, а питання до дизайнерів лише накопичуються в чернетці вперемішку з матючинням. Втім, надію вселяє те дивне перетворення що спіткало гру на релізі, коли з ламкого дорелізного кавалочка вона перетворилася у добре пропрацьований продукт. І це прекрасно.