Нова і загадкова надія Universal Monsters: що показали в трейлері фільму “Ебіґейл”

Коли ми згадували про цей фільм останнього разу, він був засекречений аж до назви. Відомий був лише частковий акторський склад стрічки. Що ж, назва тепер відома, акторський склад вражає, а от загадковості у “Ебіґейл” (Abigail) лише побільшало. І це при тому, що нове творіння режисерів режисерів п’ятого (наш огляд) та шостого “Криків” Метта Беттінеллі-Олпіна та Тайлера Джилетта комусь може здатись повністю розкритим вже в трейлері.

Але все не так просто як здається. Проєкт ще до появи офіційної назви було заявлено у дуже, дуже відомій франшизі, який минулоріч виповнилося аж сто років. Universal Monsters — це не просто фільми про Дракулу, Франкенштейна та Мумію. Це специфічна стилістика, яка вимагає поєднання непоєднуваного і знання матеріалу. По обидвом пунктам Radio Silence (як називається компанія Беттінеллі-Олпіна, Джилетта та продюсерів Чеда Віллели та Джастіна Мартінеза) склали залік вже на стадії трейлеру.

Чутки про те, що проєкт є переосмисленням “Дочки Дракули” (Dracula’s Daughter) 1936 року одночасно і підтвердились і ні. Принаймні мені, як людині добре знайомій з цим безпосереднім (але в той же час трохи іншим за стилістикою) продовженням легендарного “Дракули” 1931 року (про нього детальніше тут), жодний очевидний зв’язок між цими двома фільмами поки що в око не впав, крім одного кадру який можливо натякає на те, що Ебіґейл контролюватиме частину жертв гіпнотичним трансом.

А от стилістично фільм дуже, дуже схожий на шквал дивних юніверсалівських жахів 1930-х та 1940-х рр. Старий і моторошний будинок, в якому заблокований різношерстний ансамбль цікавих персонажів був основою класичного The Old Dark House 1932 року та культового Horror Island 1941 року. Обидва примудрялись іронізувати над жанром, ще коли він формувався.

І досить очевидно, що режисери “Ебіґейл” теж приберегли відверто комедійний аспект, але не збираються нехтувати дійсно некомфортними жахами. І отут треба робити ставки, чи вдасться цьому фільму те, що не вдалось одразу двом минулорічним “Дракулам” від Universal. “Ренфілд” (Renfield) відверто налягав на коміксність і великодки вже з трейлерів, а “Остання подорож Деметри” (The Last Voyage of Demeter) зробила з Дракули по-новому моторошного монстра. Обидва фільми вже мають певну фанбазу і заявку на культовість, однак в прокаті практично провалились.

“Ебіґейл” має всі шанси врахувати перед релізом помилки попередників. Сильний акторський ансамбль (у фільмі поки що не видно жодного актора який не зарекомендував би себе десь з дуже позитивної сторони) тут відверто демонструють уже в трейлері, однак ніби одразу натякаючи (а іноді ледь не волаючи), що прив’язуватись до всіх з цих персонажей надовго не слід. Тут є та ж серйозність загрози, що і в “Останній подорожі”, але фільм вже не цурається бути трошки самоіронічним. Втім, не збирається і відверто глузувати з жанру, як місцями “Ренфілд”. Це щось рівно посередині і можливо саме такий підхід спрацює в прокаті якнайкраще.

Наостанок слід сказати, що в трейлері майже, майже немає жодної очевидної великодки. Окрім однієї, яка в правильній пропорції дійсно працює — використання лейтмотиву з “Лебединого озера”, який ще з класичних “Дракули” та “Мумії” 1930-х став своєрдною музичною темою франшизи. Крім того, декорації фільму максимально витримані в стилі класичних фільмів серії, де вони до безкінечності використовувалися повторно і будинок з привидами в “Острові жаху” (Horror Island) був частково складений з маєтку Дракули зразка 1931 року. Не факт, що це великодка саме до “Острова жаху”, однак там теж було багато пасток і лицарських обладунків.

Які ще цікавинки ховає в собі “Ебіґейл” українські глядачі дізнаються 18 квітня 2024 року (на день раніше ніж у США).