У першому акті ми познайомилися із Шеєм і Веллою, трішки дослідили світи цих головних персонажів і були приголомшені фіналом. Другий акт одразу продовжує події першого, і після короткого „обміну світами“ персонажі починають призвичаюватися до нових обставин.
Можливо для Шея і Велли ці світи нові, але гравець вже з ними знайомий, бо всі ці локації ми бачили раніше. Чомусь творчий колектик Double Fine вирішив, що створені ними локації настільки прекрасні, що ґеймерам хочеться побути у них довше. Але ж суть не у прекрасності, а новизні! Ми граємося в ігри задля нових вражень. Broken Age: Act 2 їх, на жаль, не пропонує.
Гра тепер неймовірно нудна. Перша година вбиває усяке бажання досліджувати світ. Тобто спершу я сподівався, що зараз почнеться… ось за тим екраном-переходом… зараз буде щось нове… Та потім збагнув, що вже вдесяте мотаю кола по тих самих мальованих бекґраундах. І не тому, що заплутався і не знаю, що робити, а просто так передбачено сцерієм — мотати кола, бо ж погляньте, у нас тут феноменально красиві мальовані задники.
Якось дивно отримувати таке продовження для настільки чудового початку. Те, що Broken Age не повторить славу Grim Fandango, було зрозуміло і раніше, адже гра використовує зовсім інші інструменти впливу на гравця і промовляє більше не до зрілої особистості, а радше до прихованого в глибині душі підлітка, який до кінця не розібрався зі своїми проблемами.
За грою не страшно залишити дітей, хоч у ній і присутні завуальовані сексуальні теми. Але жодна дитина не висидить перед “забавкою”, в якій так доооооооовго і нудно перекидаються репліками персонажі, яких ми вже бачили рік тому.
Хтось, можливо, заперечить: “Але ж Елайджа Вуд, Джек Блек, Віл Вітон…” Так, ці добрі люди озвучили ключових персонажів гри, але за дорогою красивою формою майже немає змісту! Діалоги настільки безглузді і „заводнені“, що від муки тривалих теревень рятує лиш функція пропуску діалогів.
Протягом усього другого акту гра намагається висміювати сюжетні та ігроладні кліше, але робить це настільки знічев’я, що ніякого висміювання не виходить, а тільки копія копії. Дуже синтетичні враження.
Непогано вдалися дрібні, ледь помітні алюзії до популярних фільмів, серіалів та ігор. Як наприклад згадка про великий палець Термінатора з фіналу найкращого сиквела в історії.
Справді цікавим другий акт Broken Age стає за півгодини до фіналу, коли відкриваються нові локації, розкривається сюжет і персонажі, вирішується доля героїв і все довкола двигтить, блимає, вибухає. Але чи вартують ці півгодини чистих вражень занудного ігроладного перебування у цьому збіса обмеженому світі? Можете відповісти в коментарях.
Broken Age навіть попри не зовсім вдалий другий акт залишається однією з найкрасивіших ігор, що мені траплялися. Вона добра, привітна, нескладна. Однак якщо ви хочете познайомитися із жанром тиць-клац-пригод, ліпше повернутися до класичних Grim Fandango, Syberia чи Escape from Monkey Island. Адже відтоді нічого путнього у жанрі не робилося, оскільки він вмер і відродити його вже не вдасться (знаю, що це суперечить моїм поглядам з минулого року, але неможливо більше обманюватися).
Ігрові ноутбуки, портативні консолі та справжні монстри з GeForce RTX 50 для безкомпромісного ґеймінґу: 2-6…
На виставці Computex 2026 компанія Acer представляє широкий асортимент електровелосипедів і електросамокатів та сумісне уніфіковане…
Колись спільна гра перед одним телевізором асоціювалася з Mortal Kombat та Need for Speed. Проте…
Новий бойовик жахів (як ще це назвати?) від A24 "Натиск" (Onslaught) за режисурою Адама Вінґарда…
Інді-розробник Едмунд Мак-Міллен, відомий за Super Meat Boy, The Binding of Isaac і нещодавньою Mewgenics…
Скіни найдивніших персонажів стали вже рутинними для Call of Duty, але схоже франшиза збирається повертатись…
This website uses cookies.
"Адже відтоді нічого путнього у жанрі не робилося, оскільки він вмер і відродити його вже не вдасться"
А як же Депонія? чи Машинаріум?
Сумно, якщо другий акт Broken Age не такий класний, як сподівалося (по огляду, бо я ще не грав як слід). Фінал може бути вартий нудної і болісної основної частини гри хіба що у випадку, якщо це щось рівня Bioshock: Infinite — у якому хоч і можна знайти купу дірок, але мозок він мені виніс гарно... та й щелепу не зразу із землі підняти вдалося :) Сумніваюсь, що Зламаний Вік так може. Хоч виглядає гарно, та й з гумором незле.
Але, на щастя, продовжують виходити добрі і чудові квести (чи то пак тиць-клац-пригоди). Зокрема, чимало досягнень у цьому напрямку має Daedalic Entertainment. Але й інші випускають хороші речі: от хоч би дуже весела серія The Book of Unwritten Tales від KING Art. Чи піксель-артові речі видавництва Wadjet Eye Games. Є ще й порох, і порохівниці :)
Гарнюня гарнюня)) дякую за опис такого "шедеврика"))) так так, для мене - це шедеврик)