Огляд Dying Light

Людина людині — друг, брат і поплічник, а зомбі зомбі — зомбі. Такою тезою можна охарактеризувати те, що вас зустріне в місті Харран, у котрому сплахнула невідома епідемія зомбі-вірусу, і куди вашого героя скидають з літака з важливою місією.

Живе місто мертвих

У Харрані все дуже погано. Вилицями швендяють натовпи зомбі, уряд забув про їх існування, тільки часом скидає на вулиці пакунки з провізією та препаратом, який стримує прояви вірусу. За це тріло вирує справжня війна, адже хто перший встиг до нього, той і пан, і не пропав. І вже байдуже, чи добрий ти хлопець із „башти“, чи анархіст бандита Раїса. Ти проломиш жбана будь-кому, хто спробує забрати препарат, адже ти теж хочеш жити.

До такого світу і впускають нашого героя, на якого відразу ж здійснюють напад бандити, кусає зомбі, і рятують добрі люди з „башти“, і все це за перші 5 хвилин гри.

Сюжет зовсім примітивний і шаблонний. Проте авторам вдалося створити доволі цікавих персонажів, чия роль не обмежується лише виданням завдань головному героєві. Авжеж потрібно уважно вслухатися в діалоги і не лінуватися шукати залишені містянами записи і щоденники. У цьому плані особливо вдалися побічні завдання: найбільш пам’ятні персонажі — герої саме додаткових квестів.

 

Parkour

Паркур — одна з ключових особливостей гри. Залізти можна практично куди завгодно: на будь-який будинок, телевізійну вишку, огорожу або паркан. Спринт по дахах і стрибки в сміттєві купи з запаморочливої висоти — в комплекті.

У грі є велетенський відкритий світ, в якому герой після закінчення прологу може піти куди заманеться, обмежень немає. Можна доконати побічні завадання, а можна просто подорожувати по місту і роздивлятись, а подивитись є на що. Місцеві краєвиди — це просто бомба.

Також у грі достатньо випадково-генерованих подій, чи то той же airdrop з припасами, або ж просто вас можуть зустріти вцілілі і попросити щось для них зробити. Можна зайнятись пошуком сховищ із припасами, або ж зачисткою карантинних зон. Загалом у місті повно роботи для таких бравих героїв, як ми.

Знаряддя вбивств

Окрім паркуру, наш протаґоніст ще й прекрасно володіє кулачним боєм і вміє непогано махати всілякими вбивчими знаряддями. Від банальних труб, до Японських катан з вогняним еффектом та отрутою. Звісно є у грі і стандартні пістолети, рушниці та гвинтівки, але їх мало і вбивати зомбі ними не прикольно. Також у грі є крафт — шукаємо рецепти, знаходимо складники і майструємо, нічого особливого.

Бойова система заточена під ближній бій, і тут вона розкривається повною мірою. Зомбі розвалюються на кавалки, видовищно втрачають кінцівки, а відрубання голови в slow-mo — це мій улюблений вид убивств.

Звісно все це вам доступне не відразу. У грі присутня система прокачування, до неї входять 3 гілки: виживання, сила та спритність. Розвиваються вони незалежно, що дуже розумно. Виживання прокачується, коли виконуєте квести і допомагаєте іншим людям вижити. Спритність — коли бігаєте, скачете і кудись лізете, ну, а Сила — в мить вбивства зомбі.

Настала ніч

У грі є динамічна зміна дня і ночі. Удень ваша вилазка у місто — це  прогулянка парком — зомбі кволі, повільні, ледь реагують на гравця, але вночі все змінюється.

Ночі у Харрані дуже темні, настільки, що без ліхтарика немає сенсу навіть вилазити, але це не основна біда того, хто вирішив уночі походити містом. Небезпечними стають як прості зомбі, котрі вдень на вас майже не реагували, так і нові мутанти — дуже швидкі, збиваються у зграї і можуть вас пошматувати буквально за 2-3 удари. Правду кажучи, своїми криками вони наганяють такого жаху, що ви будете якнайшвидше бігти додому, в ліжечко, аби тільки ця ніч припинилась, і знову настав ранок.

Я — зомбі

У грі є кооператив на 4 осіб, але сюжетно він ніяк не підкріплений, модельки персонажів виглядають однаково, історія теж одна на всіх. Це робить проходження гри значно веселішим, але на цьому все.

Цікавіше в режимі „Я — зомбі“, де один гравець бере на себе роль пруткого нічного зомбака, і вламується до сесії інших гравців, аби усіх їх перебити. І отут, скажу вам, усе дуууже весело. Ви стрибаєте по світу, хапаєте гравця і просто їсте його, чим викликаєте купу криків у чат. Ваш зомбі насправді дуже дизбалансний і його майже неможливо вбит

На решту

Якщо вам ще не набридли зомбі, яких зараз намагаються засунути чи не в кожну гру, то Dying Light варта того, щоб ознайомитися з нею навіть тим, хто не може зарахувати себе до любителів подібного жанру.  Гра вдалася,  до зустрічі у місті Харран.

 

Оцінка PlayUA

75

Варте уваги

Вдалося

• Любите зомбі
• Не боїтесь крові та кишок

Не вдалося

• Боїтесь темряви
• Не любите лисих негрів