Огляд фільму «Аліта: Бойовий ангел»

Вікові рейтинги — це річ, що з роками чимдалі більше дратує спільноту. Цілеспрямоване уникнення вульгарних, жорстоких чи бодай сповнених крові сцен задля необхідності догодити всім та кожному — це своєрідний напівспущений ручний тормоз сучасного медіа. Так, цього вимагає бізнес, адже авторам потрібна гарантія того, що створений ними витвір зачепить якомога ширшу аудиторію, та реальність така, що завдяки цьому твір нерідко втрачає своє справжнє обличчя.

Фільм «Аліта: Бойовий ангел», створений за мотивами відомої манги «Gunnm» (яку на Заході, власне, і переназвали як Battle Angel Alita), міг чимало втратити в результаті вікових обмежень. Недарма фанати першоджерела здійняли бучу, побачивши постери фільму з віковим рейтингом 12+. Та чи змогли його творці адаптувати сценарій належним чином, щоб і вівця залишилася цілою, і вовки були ситі? Так відразу й не скажеш.

Інгредієнти ті ж, але приготували страву по-іншому

Готуючись до перегляду фільму, я заздалегідь ознайомився з першоджерелом і варто визнати, що не побачив у фільмі нічого, що могло би викликати гнів фанатів. Смуток — цілком імовірно, та не більше. Ні для кого давно вже не секрет, що оригінальна історія Аліти не вирізняється ні вишуканими персонажами, ні несподіваними сюжетними поворотами. Це, передусім, трішки складніша, ніж зазвичай, байка про молодого ще несформованого індивіда, що шукає себе в цьому світі й бореться з труднощами, які йому підкидає життя.

Екранізація — не зовсім та історія, яку нам розповідав Юкіто Кішіро на початку дев’яностих, проте вона зберегла ключові сюжетні повороти, які найкраще закарбувалися у пам’яті читачів. Можна довго сперечатися про доцільність переробки історій деяких персонажів, додавання нових осіб у сюжет чи навіть перевертання з ніг на голову деяких нюансів, та перед нами дуже подібна до першоджерела оповідка, що покликана стати ниточкою, яка зв’язує чималу кількість відмінних бойових сцен.

Якщо все ж висовувати які-небудь претензії до історії, то засмучує хіба гіпертрофований характер Аліти. В авторів сценарію вийшла напрочуд істерична та імпульсивна головна героїня, яка моментами навіть дратує. Такого роду перебільшення не пасує картині й дещо псує її. Проте помітні й деякі покращення та спроби краще пояснити відверто слабкі моменти, як-от спосіб у який наша головна героїня знайшла своє бойове ультра-тіло. Якщо пан Кішіро вирішив, що знайти його на звалищі цілком собі нормальна метода, то автори історії фільму застосували фантазію і спробували уникнути додаткових питань. Це, безперечно, варте похвал починання.

Загалом, історія у фільмі «Аліта: Бойовий ангел» відмінно виконує довірену їй роль. Вона розважає глядача в перервах між видовищними динамічними сценами та доносить до юних відвідувачів кінотеатру ряд очевидних, та від того не менш важливих ідей, як-от: необхідність плідно працювати над собою та розвивати власні таланти, щоби досягти мети, та любити щиро й до останнього. Це, мабуть, найкраща байка, що нам розповідали в підлітковому екшн-фільмі за останні 10 років. Вона позбавлена геть очевидних проблем сценарію, що викликають іспанський сором у глядача, і не засипана сюжетними дірками, як поле зернами навесні.

Красиво, аж перехоплює подих

Фільм «Аліта: Бойовий ангел» викликає вау-ефект під час перегляду. Вже на перших кадрах у мене відвисла щелепа від деталізованості Аліти, й навіть під кінець фільму я помічав елементи оточення, що викликали захват. Технологічності стрічці не бракує, і візуали точно не пошкодують, навідавшись на сеанс.

Та й у цій бочці меду є ложка машинного мастила. Значна частина бойових сцен настільки короткі, що закінчуються швидше, ніж вашим тілом розіллється адреналін, викликавши вибух енергії. На противагу їм йде вишуканий епізод протистояння під час матчу з моторболу. От він, момент, коли хочеться персонально вилізти на показану трибуну і вигукувати що-небудь у підтримку Аліти.

Не можу не уникнути й порівняння з оригіналом. Адже в ньому історія також була не тим, що змушувало читача рухатися далі. Вишукані ілюстрації першоджерела виконані на такому високому рівні, що часом оживають на очах і сповна передають важкість ударів громіздкого кіборга, швидкість Аліти чи чуттєвість та тягучу підліткову непевність у романтичних моментах. Екранізації, безперечно, не бракує експресивності і візуальних засобів у неї, навіть, на порядок більше, та тут у гру втручається згаданий на початку віковий рейтинг. Манга «Gunnm» вирізняється на фоні фільму віковим рейтингом 18+, який використовується автором достатньо вправно, щоби краще розкрити світ та історію, але, попри все, не скотитися у відверту вульгарщину та кров задля крові. Знищення або ж поїдання мозку кіборга, розчленування та інші вишукано продемонстровані сцени жорстокості, — це свого роду візитівка манги й саме відсутність цих елементів може викликати смуток фанатів під час перегляду.

У якому-небудь іншому випадку я би став на сторону засмучених мас, але цього разу сміливо заявлю: «Та посрати на віковий рейтинг». Роберт Родрігес настільки вправно заграє зі способом подачі матеріалу, що у поєднанні з магією майстрів візуальних ефектів «Аліта: Бойовий ангел» не страждає від оков рейтингових обмежень і це прекрасно. Наша термоядерна героїня відмінно трощить мордяки противників, незалежно від того, чи є в кадрі кишки й мізки, чи їх завбачливо заховали десь за рамками.

Доречно і вишукано

Якщо історія загалом у фільмі «Аліта: Бойовий ангел» має деякі недоліки, які можна сміливо сварити, то до діалогів важко висувати які б то не були претензії. Репліки персонажів влучні, вичерпно інформативні та виконують поставлене завдання, розкриваючи персонажів. Чималий вклад у це зробили й актори, які відіграли відмінно. Пристойний бюджет картини помітно не тільки в купі фантастичних візуальних ефектів, а й у акторському складі картини. Чого тільки вартий Крістоф Вальц на ролі доктора Ідо.

Український дубляж, до речі, виконаний на високому рівні. Втім, найбільше ваші вуха тішитиме вишуканий саундтрек стрічки. У динамічних сценах, особливо в згаданому епізоді матчу з моторболу, музичний супровід стає тим останнім гвинтиком, що прикручує вашу увагу до подій на екрані, а звук кожного удару до того об’ємний, що часом здається, мовби прямо у вас під вухом кувалдою розтрощили кавун.

Нова планка якості

Попри все сказане, «Аліта: Бойовий ангел» — це не фільм, який претендує на високі оцінки, що, зокрема, показують нам відгуки критиків (середній бал Metacritic становить 54 на момент написання огляду). Це не стрічка, яку активно згадуватимуть через декілька років, а колись, імовірно, настане момент, коли картинка в черговій ААА-новинці з легкістю заткне за пояс місцеву. Схожа доля спіткала й «Аватар», який зараз навряд викличе той ефект, що й десять років тому.

Та на противагу казці зі синіми аборигенами, Аліта має незаперечну перевагу — вона задає нову планку того, яким має бути динамічний та простий, мов двері зі шпону, підлітковий фільм. Забудьте про «Голодні ігри», «Сутінки» чи нікчемного «Дивергента», це геть інша ліга. Так, історія все ще не наважується різати по живому чи давити болючі теми до кінця. Так, ви не отримаєте на екрані крові, кишок та гострих вигадливих жартів, за які ми так любимо фільми Ґая Річі та Квентіна Тарантіно. Та й навряд за півроку ви зможете розповісти, що там відбувалося в тій Аліті. Проте ви отримаєте від неї задоволення в момент перегляду й не пошкодуєте, вийшовши з кінотеатру.

Якщо ви кайфуете від крутого зображення або просто хочете чогось вибухового в цю тиху зимову пору, то пакуйте себе в машину чи в будь-який громадський транспорт і тягніть свій зад до найближчго кінотеатру з IMAX — це більш ніж виправдано. Якщо останній фільм про фантастичних звірів потребував цього формату, щоби бути бодай прийнятним, то Аліта, яка задає жару навіть у класичному 2D, просто розвалює шаблони та змушує хотіти ще більшого екрану та вражаючого звуку. Чекатиму на продовження.