З першого погляду, ця прем’єра весни не є багатоочікуваною, скандальною, чи хвилюючою. Ну що такого, Дісней знову відзняв казку про “Красуню та Чудовисько”, а хіба вони не робили чогось такого раніше? Тю, хіба це може тебе, читачу, зацікавити? Але ти ба — таки може! Нумо читати далі, дізнаєшся все найцікавіше.
Дісней ще у 2015 році вирішив, що відзніме римейк популярного мультфільму, який пам’ятають ще наші батьки. Класична жовта сукня Бель, камзол принца, канонічна сцена вальсу Красуні і Чудовиська — це якраз те, що супроводжує нашу пам’ять, коли чуємо назву компанії Дісней. Вони знімали цей фільм з травня до серпня 2015-го, а прем’єра відбулась тільки зараз, і коли дізнаєтесь масштаби роботи — то мабуть ще й зробите висновок, що це дуже швидко… Адже деталізованість анімації у цьому фільмові просто вражаюча.
У фільмі переспівали всі пісні із старої версії і додали ще чотири нових із бродвейської постановки. Цьому передували дуже серйозні кінопроби, і усіх кандидатів на роль змушували співати (тому що це мюзикл — ваш К.О.) пісню “Акуна Матата” із фільму “Король Лев”, та й долучали до прослуховувань тих же акторів, які брали участь у постановці на Бродвеї.
Пейдж О’Хара, яка озвучувала Бель у мультфільмі 91 року, коли дізналась, що головну героїню зіграє Емма Вотсон, відразу ж погодилась допомогти останній у підготовці до ролі, але під час прослуховувань підсумувала, що Емма не потребує додаткових вправ, бо її проби — ідеальні. Всього багатства акторської роботи над піснями український глядач не оцінить: бо всі пісні перекладені українською, і ми зможемо тільки поаплодувати роботі наших українських озвучувачів.
Як же важко полонити чиєсь серце, коли у тебе волохаті ноги… Актору Дену Стівенсу це тепер відомо не з чуток. Особливо прискіпливі глядачі можуть зауважити, що можна було б знайти у Голівуді і красивішого принца, але вони дуже гармоніюють з Еммою Вотсон, тому кінцевий вибір акторів стає зрозумілим.
До речі, останні титри не переозвучували, і можна насолодитись голосом Селін Діон, і особливо терплячі глядачі, які не встають з крісел вже на останньому кадрі, будуть винагороджені шикарним представленням кожного героя, який хоч і в анімованому вигляді, тішив око останні півтори години. Ці титри справді підіймуть з крісла: але не для того, щоб покинути кінозалу, а для аплодисментів.
Утім, далеко не весь фільм викликає бажання захоплено аплодувати: попри те, що Дісней завжди заохочували толерантні образи у своїй творчості, цього разу вони перегнули палицю. В історії диснеївських фільмів це не єдиний натяк на гомосексуальні “настрої”: і ряди рожевих слоників (наприклад у мультфільмі Дамбо), танцюючих бегемотиків у тендітних жіночих сукнях (у мультфільмі Фантазія), та навіть у образах численних гномів у Білосніжці, та навіть у Малефісьєнті це підтверджують. Але чому ці настрої почали серйозно обурювати частину глядачів саме після цієї стрічки?
Тому що вперше гомосексуалістом постає друг головного антагоніста фільму! Так відкрито, без утаємничення і намагань згладити нетрадиційну поведінку. Це, звісно, цікаво, що гомосексуалістів додали до “поганої”, а не “хорошої” когорти героїв у фільмі, але це трактування поведінки друга поганця Ґастона(його грає Люк Еванс) з ім’ям Ле Фу вже не може бути домислом чиєїсь збудженої фантазії. Цей дует двох нарцисів показав себе дуже яскраво! Попереджаючи запитання, яке може виникнути: актор Джош Ґед не є гомосексуалістом в реальному житті, і взагалі, має двох доньок та прекрасний шлюб. Тобто, цей гей-персонаж доданий туди зумисне.
Якщо бути чесним, то відвертих сцен, які викличуть обурення, звісно ж, немає, адже Дісней не риє собі могилу, а намагається зробити витвір мистецтва. Утім, сцен, які викличуть дуже багато цікавих запитань — є чимало. Увесь образ Ле Фу кидає виклик традиційним образам чоловіків, які ми звикли бачити у казках. Це радше добре, аніж погано, що казка для дітей вчить сприймати усі меншини і національності виключно як героїв, привчаючи до того, що людину вирізняє вчинок, а не колір її шкіри, чи партнер. Можливо, наші діти таким чином будуть більш сміливіші у тому, аби бути справжніми і природніми.
Утім вся спільнота колишнього СРСР звикла обговорювати усі деталі, які відрізняються від звичного стереотипного шаблону, тому не дивно, що цей фільм викликав скандал у більшості ЗМІ. На нашу думку — логіка, чому цей персонаж з’явився і має місце у Діснеївській казці, цілком зрозуміла. І ні, не тому, що головний режисер — гей. Фільми давно є джерелом освіти для дітей, і якщо дорослі не мають змоги розповісти про толерантне ставлення до гомосексуалістів і чорних, то фільми зроблять це за них. Це питання сучасного суспільства досі невирішене: більшість людей не знають, як ставитись до когось, хто відрізняється від них самих, але ця проблема зникне вже у наступного покоління. То що такого, що фільми змальовують те, що і так присутнє у сучасному суспільстві? Зрештою, гомосексуалізм існував приблизно стільки ж, скільки і світ, але змальовувати його бодай якось у фільмах світового прокату ніхто так і не почав.
Чи можна іти на це кіно із своїми дітьми? Гомосексуальних сцен, відвертого зацікавлення у чоловіках фільм так і не показує, але неординарна поведінка Ле Фу чітко говорить про те, ким він є. Тому будьте готові до запитань і пояснень, утім це аж ніяк не є чимось скандальним, щоб не дати дивитись фільм дітям, а особливо, якщо вони справді хочуть подивитись сюжет цієї казки.
Не так давно Емма Вотсон заявляла, що покине акторську кар’єру і буде працювати як посол ООН, співпрацювати із модним будинком Карла Лагерфельда та продовжувати боротьбу за права жінок, відстоювати активну феміністичну позицію у суспільстві та відстоювати інші людські права і свободи. Утім, цей фільм вона не могла пропустити: адже її героїня Бель — найемансипованіша принцеса всіх часів і народів. Вона з твердістю у голосі заявляє, що одруження не потрібне їй, що вона може бути новатором і відстоювати свою думку, і не соромиться бути інакшою. Цей посил мотивації оцінять всі жінки, особливо після недавніх подій у Америці, таких як Марш Жінок у 2017, обрання президента Трампа і його упереджених висловів, натхненного останнього спічу Мішель Обами як Першої Леді Америки та численних ТЕД-лекцій про жіночі права і самоусвідомлення. Тому цей фільм у розрізі сучасних подій є логічною сумою всіх обставин, які склалися, і дивуватись саме такій інтерпретації ролі Бель — не варто.
Утім Емма Вотсон зробила одну дурницю: з-поміж ролей у “Красуні і Чудовиську” і “Ла-Ла Ленді”, вона обрала перше. А дарма, адже мала усі шанси виграти Оскар 2016 та мати фільм, який побив рекорди по номінуванню у своєму резюме. Утім час ставить усе на свої місця.
Дісней стрибнув вище голови у своїй боротьбі із шаблонами, адже цього разу їхній мюзикл постає не зображенням американської мрії, чи рожевого конвеєру мрій усіх дівчаток з 6 до 16, а вар’єте шоу із вкрапленнями моралізму і романтики. Романтична історія Красуні та Чудовиська змальована реальною, навіть якоюсь “середньостатистичною”, у якій повно гострих кутів, сварок та невпевненості, і це великий крок вперед. Не тільки Дісней, а й всі казки вже дуже довго звинувачують у тому, що вони забивають голови глядачів брехнею про світ ідеальних відносин, а тому чи є потрібними для сучасних дітей?
Утім будь-яка казка прикрашає реальність, і цього разу Дісней експериментує, додаючи туди бродвейські пісні, які ви впізнаєте за їхнім настроєм “кабаре” і шикарними анімованими декораціями. Цей настрій диктує і чимало деталей фільму: вбрання героїв, макіяж, інтер’єри… Для того, аби створити чимало фантастичних декорацій у французькому стилі, команда фільму витратила не менше: 1500 троянд, понад 8700 свічок в декораціях, а для створення жовтої бальної сукні головної героїні було витрачено понад 12000 годин роботи. Стільки ж часу пішло на виготовлення шикарних люстр за версальським зразком, якими прикрашений замок. Рожеві колони, драбина до оселі Чудовиська — це дань пам’яті авангардній постановці Жана Кокто, а візерунок на підлозі бальної зали взяли з стелі одного бенедиктинського монастиря. Вам варто побачити цю красу!
Цей римейк ставить більше питань, ніж відповідей, на які, як нам здається, не був готовий відповідати. Цей фільм варто прийти і подивитись, тому що це якісна робота, з яскравою картинкою, яка відрізняється від всіх решти, але вдруге передивитись цей фільм немає бажання, та й необхідності. Цей римейк однозначно зацікавить і здивує, але цей фільм — наче брюссельська капуста, котра подобається не всім. Але повагу він однозначно викликає.
Ігрові ноутбуки, портативні консолі та справжні монстри з GeForce RTX 50 для безкомпромісного ґеймінґу: 2-6…
На виставці Computex 2026 компанія Acer представляє широкий асортимент електровелосипедів і електросамокатів та сумісне уніфіковане…
Колись спільна гра перед одним телевізором асоціювалася з Mortal Kombat та Need for Speed. Проте…
Новий бойовик жахів (як ще це назвати?) від A24 "Натиск" (Onslaught) за режисурою Адама Вінґарда…
Інді-розробник Едмунд Мак-Міллен, відомий за Super Meat Boy, The Binding of Isaac і нещодавньою Mewgenics…
Скіни найдивніших персонажів стали вже рутинними для Call of Duty, але схоже франшиза збирається повертатись…
This website uses cookies.
Це все дуже суб'єктивно, але після перегляду фільму не можу погодитися з жодним пунктом із того, що "Не вдалося". Найкращий фільм-казка з моменту виходу останньої Попелюшки (2015) і особиста оцінка 90/100. За огляд дякую.
Страшенно дякую за коментар! Так, дійсно, все це суб'єктивно, дякую за вашу думку.
Дякую за огляд! Цілком згідний з висновками.
«казка для дітей вчить сприймати усі меншини», «можливо, наші діти таким чином будуть більш сміливіші у тому, аби бути справжніми і природніми»...
Ну що за маячня? Схильність до зоофілії є генетично детермінованою, від довжини алеля рецептора дофаміну залежить на 30% шанс того, що чоловік зрадить своїй дружині. Ми ж не говоримо, що зоофілія і подружня зрада є природною, отже треба вчити толерантне ставлення до неї, а не засуджувати? Взагалі прикро бачити подібну ліву біліберду на рідному українському сайті ПлейЮей.
За останні 5 років кількість гомосексуалістів збільшилася вдвічі (як я зрозумів, вибірку брали в Америці), і ні, це не перебільшення, тож річ не в толерантності, а в тому як ставитись до цих тенденцій. Особисто я зовсім не в захваті бачити через тридцять років в Європі одних мусульман і гомосексуалістів.
Хочу сказати автору, що коли робиш огляд фільму, роби огляд фільму, а не лекцію нових чудових цінностей.
А фільми у нас нині про що? Про сферичних коней у вакуумі, чи відображають те, що відбувається у суспільстві, і як змінюється його мораль? Попри те, що мають свою сюжетну лінію.
А що сильніше детермінує поведінку індивіда: генетичні алелі, чи думка спільноти? Людина - істота колективна, а тому на те, що роблять інші, вона не може не звертати увагу. Саме те, що вона стала щось чинити, при цьому контролюючи свої дії мозком, порівнюючи їх з чимось, а не просто керуючись гормонально навіяною пристрастю, забезпечило еволюцію дисциплінарного суспільства, у котрому ми знаходимось.
Але дякую за приклад із дофаміном, колего: давно не зустрічала у коментарях людину, яка у цьому щось розуміє.
Дуже виважена та стримана рецензія, але нажаль - при всій повазі до автора - не можу погодитися. Фільм абсолютно чудовий - і він залишає прекрасний післясмак надовго. Що до пострадянських рефлексій - то це дуже індивідуально, але як на мене абсолютно неактуально і недоречно. Маю надію - то не є думкою більшості суспільства, і вже точно не є думкою митців.