«Сьомому сину» довго не вдавалося потрапити на екрани. Спочатку задумувалося, що фільм вийде ще у 2013, але завдяки студійній бюрократії картина потрапила в прокат лише зараз. Треба сказати — не надто вдалий вибір. Після фіналу «Гобіта» глядача рудими драконами не здивуєш і доказ тому — невисокі касові збори.
Режисер Сєрґєй Бодров, схоже, втомився знімати похмурі драми про чорну російську безвихідь і відносно нещодавно записався в ексапісти. Масштабний «Монгол» дав квиток до Голлівуду. У свою чергу буржуї підкинули 100 мільйонів бюджету і підлітковий роман «Учень відьмака» Джозефа Ділейні.
Колись відьмак майстер Ґреґорі кохав відьму Мелкін, але не зійшлося. Від цього Мелкін стала чистим злом, а колишній полонив її у в’язниці десь у горах. Пройшли роки. Відьма звільнилася з наміром влаштувати людям магічний голокост. Завадити її злим планам може тільки новий учень відьмака, сьомий син сьомого сина — Том Ворд, власник священного амулета.
Першоджерело часто критикували за кволий розвиток подій, однак екранізація кожної сцени кидається з копита навскач. У фільмі постійно щось відбувається, мало не щохвилини вискакує черговий непогано намальований монстр. Відверто провисає лише кінцівка.
Після недовгої прокачки герої, завдяки чарівній вундервафлі, перемагають боса разом з усіма прислужниками за 5 хвилин навіть без хіла, лишаючи натяк на сиквел. Фінал – дуже камерний і швидкий. Не те, щоби я сподівалася на епохальну битву в стилі «Повернення короля», але від королеви відьом чекаєш трохи більшого.
Головна біда «Сьомого сина» — банальність. Уже через кілька хвилин виникає відчуття, що такий торт ми вже їли, просто прикрасили його захопливими канадськими краєвидами та CGI-лиходіями. Пафос діалогів розчулить хіба що Боба Губка, сюжетні звороти знайомі наперед, а любовна лінія тягнеться дуже вимушено. Вступна мелодія відразу нагадує музику на початку «Братства персня», а не одноіменний синґл «Iron Maiden» (ото було б круто), Мелкін-дракон навіює спогади про заставку першого «Відьмака» .
Головна окраса «Сьмого сина» — звісно, Джеф Бріджес, який грає старого відьмака, учителя головного героя. Він тягне фільм на собі, сиплячи саркастичними коментарями і затьмарюючи решту акторів. Одразу згадується аналогічна ситуація з «RIPD» — стандартний головний герой і стандартний екшн хоч якось стають цікавими завдяки шарму Бріджеса.
Джуліанна Мур у ролі лиходійки зірок з неба не знімає, але дивитися на неї усе одно приємно. Прихильники «Великого Лебовскі» можуть поуявляти собі, що це продовження історії Чувака та Мод у паралельному вимірі.
Навіть головний герой, якому в оригіналі 13, у виконанні 30-річного Бена Барнса місцями виглядає цілком пристойно. Певно, у дядька спеціальність така – грати підлітків, та на відміну від «Хронік Нарнії», тут видно непоганий потенціал.
Фанатів «Гри престолів» порадує невеличке камео Кіта Гаррінґтона в ролі попереднього учня майстра. Щоправда, радуватиме Сніжок не довго, поспішно звільняючи місце для головного героя.
У результаті маємо доволі приємну та дурну розвагу на новорічні свята без особливих амбіцій. Можливо, «Сьомому сину» бракує розмаху «Хоббіта» чи казкової атмосфери «Принцеси-нареченої», але цей фільм цілком здатен розважити вас на 2 години.
Ігрові ноутбуки, портативні консолі та справжні монстри з GeForce RTX 50 для безкомпромісного ґеймінґу: 2-6…
На виставці Computex 2026 компанія Acer представляє широкий асортимент електровелосипедів і електросамокатів та сумісне уніфіковане…
Колись спільна гра перед одним телевізором асоціювалася з Mortal Kombat та Need for Speed. Проте…
Новий бойовик жахів (як ще це назвати?) від A24 "Натиск" (Onslaught) за режисурою Адама Вінґарда…
Інді-розробник Едмунд Мак-Міллен, відомий за Super Meat Boy, The Binding of Isaac і нещодавньою Mewgenics…
Скіни найдивніших персонажів стали вже рутинними для Call of Duty, але схоже франшиза збирається повертатись…
This website uses cookies.
Коли вже почнуть екранізувати світового рівня епічне фентезі а не посередню посередність)
(невраховуючи "володара перстнів", і "гри престолів", але то серіал)
А це які, якщо не секрет? Захотілося перепочити від книжок про ґеополітику і почитати фентезі. Щось порадите?
Відьмак, сам якраз збираюсь прочитати.
Ну, це тільки серіял. Фільм "Відьмак" можливий лише в тому випадку, якщо візьмуть образ Ґеральта за основу, а сюжет вигадають з нуля. Або екразнізувати виключно оповідання.
думаю Роман мав на увазі почитати книжки про відьмака, теж рекомендую
Вже всі прочитані. Ще до виходу гри.
Хоч там обіцяли новий роман випустити. Тільки без Геральта, якщо не помиляюся.
тіпа про Цирі чи шо?
Типу про Ґеральта, але до подій пов’язаних з Цирі.
Я чув, що після Геральта, просто у всесвіті. Але дочекаємося - побачимо.
Рекомендую усім відому серію книг Анджея Сапковського), цикл Роберта Джордана "Колесо Часу"
"Колесо часу" занадто великий цикл. Чотирнадцять книжок. Якщо його і будуть екранізовувати, то зменшать до бісової мами, а тоді вже всі пригоди Ранда будуть не тими. Особисто мені хотілося б побачити екранізацію книжок Робін Гобб чи Роджера Желязни. Особливо "Хроніки Амберу".
Та там по-доброму третину можна викинути, бо, здається, і автора і дописувача під кінець вже занесло.
Ну дописувача точно занесло, бо замість заплановfної одної книги він написав три :D
За Хроніки Перна здається взялися, побачимо що вийде.
Чудово, непогане чтиво.
І коли вже на найепічнішому українському ігровому порталі будуть робити більше новин про ігри і менше про фільми? (риторичне запитання)
Сєрґєй - бр... нащо знущатися над іменем?
Так ім’я ж російське. А імена не перекладаються. От вам і Сєрґєй.
Насправді перекладаються. Існують мовні традиції.
Наприклад, у поляків є президент США Єжи Вашингтон.
Ви Джона Іваном назвете? Чи Іскандера - Олександром?
Те що поляки перекладають, це не означає, що перекладаємо ми. Врешті, так і прізвища можна почати перекладати (а що, можна ввести традицію). Пушкіна назвемо Гарматним, Мєдвєдєва - Ведмедевим, Путлєра - Путлєром. Або Вашінґтон - безліччю мийок (чи якось так).
Є певні традиції що і коли перекладати. Російські та білоруські імена завжди.
Ці "традиції" закріплені правописом?
Фішка в тому, що це все закріплено в правописі, який орієнтується на совковий правопис 1933. А я того правописа не полюбляю.
А так, то кожен орієнтується по своєму.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24578064.html
Нічого "совковського" у тому правописі немає. Усі наїзди на нього чиста політота. Раджу зазирати на лігвофорум, якщо цікава ця тема.
Олександр Пономарів
Член розпущеної Національної комісії з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Пономарів вважає, що написання російських імен (і прізвищ) без змін є одним із прихованих видів русифікації: «Жодних Владімірів! Я шаную журнал «Український тиждень», але вони там до ручки доходять – пишуть, наприклад,Барісав. Ну це ж кошмар якийсь». Він каже, що росіяни ніколи не передаватимуть ім’я Довженка по-українськи Олександр, а напишутьАлєксандр: «І правильно зроблять. Тому ми їхнього Пушкіна повинні писати Олександр. Треба відтворювати за законами мови, і ми це робимо взаємно. Так само й з білорусами. Наприклад, вони пишутьАлєсь Ганчар, бо якщо б написали Гончар, то треба було б наголос ставити на о, оскільки в білоруській мові немає ненаголошеного о. Або білоруський письменник Володимир Короткевич, який вчився в Києві. По-українськи він себе писав Володимир Короткевич, а по-білоруськи – Уладзімір Караткевіч».
Олександр Пономарів зазначає, що слов’янські прізвища прикметникового типу треба відтворювати також за законами української мови. Коли, наприклад, польське прізвище Jabłońskiпередавати без змін – Яблоньскі – це значить робити це прізвище невідмінюваним: «А воно ж у польській мові тільки в називному відмінкуЯблоньскі, а далі – Яблоньскєґо, Яблоньскєму. Це дурість. Отже, має бути Яблонський».
Богдан Ажнюк
Завідувач відділу мов України Інституту мовознавства НАН України, доктор філологічних наук Богдан Ажнюк переконаний, що транскрибовані форми імен (Пьотр/Пйотр, Раіса, Сєрґєй тощо) суперечать фонологічним засадам української мови і стимулюють ерозію її фонетичної системи. Одомашнення імен у таких етнокультурно-політичних контекстах не є винятково українським винаходом. Паралелі, подібні до українсько-російських (Микола – Николай) або українсько-білоруських (Григорій – Рыгор), – зазначає мовознавець, – існували свого часу (і частково збереглися донині) між чеською й німецькою мовами: «Характерним прикладом є пара іменBedřich (чеське) і Friedrich (німецьке). Так, ім’я Фрідриха Енгельса тривалий час передавалося чехами, як Bedřich. У свою чергу ім’я корифея чеської музики Бедржиха Сметани подається й нині на німецькій сторінці Вікіпедії разом з його німецьким варіантом: Bedřich(Friedrich) Smetana».
Забули процитувати Фаріон. Чи висмикуємо виключно ті слова, що підтримують вашу думку?
Я особисто за "проєкт".
Вам реально важлива думка пані Фаріон? Та з неї регочуть усі люди, що хоч в трохи в темі.
P.S. Проєкт чи не єдине вдале слово з Проєкту.
Тобто ви теж в темі і теж з неї регочете? Ну ок.
Слово? Ну, "проєкт" - це проєкт ПРАВОПИСУ. Правил написання.
Але в цілому, я зрозумів вашу думку. Ну що ж, ваша думка теж має право на існування. Але я з нею все одно не згоден - замало арґументів для того, щоб мене переконати.
Не знаю кому як, а такий підхід до екранізації це повний абзац. З дитячого фентезі зробити доросле кіно зі специфічним сюжетом. Про зміну віку головного героя промовчу. Не знаю навіщо взагалі так робити. Краще б екранізували щось інше більш краще і змістовніше