Огляд Never Alone (Kisima Ingitchuna)

Людство лине так стрімко крізь історію, що від тертя із часом у нього стираються всі виступи, пошерхлості, випуклості і кути — наші етнічні особливості. Залишається якась безлика глянцева модель середньо статистичного споживача. Тому так важливо зберегти усе те, що робить нас різними. Це зрозуміли інуїти, древній народ Аляски, які вирішили увіковічнити свою культуру, мову, міфологію, світогляд у відеогрі Never Alone.

От як змусити лінивого ґеймера дивитися документальне кіно про життя-буття індіанців у снігах Аляски? Дуже просто, поріжте документалку на шматочки і видавайте їх, як нагороду за знаходження секретів у грі. Саме так зробили E-Line Media, і формула спрацювала.

Так сказав Зара… Насрук сказав

Перед нами одна із багатьох байок, що розповідали старці увечері біля багаття натомленим за день співплемінникам. Це історія про дівчинку, що вирішила з’ясувати, звідки береться хурделиця, а разом з тим врятувала своє село від лютої зими і пізнала багатий та різноманітний світ, у якому їй пощастило жити.

Сюжет найбільше зацікавить поціновувачів древньої міфології, адже в ньому невимушено пояснюється космогонія, магія, тотемізм та інші світоглядні особливості інуїтів. Це не просто інтерактивна енциклопедія, а зв’язна оповідь, що органічно розкриває усі важливі подробиці, плавно переходячи від одного до іншого. Але навіть якщо вам байдуже до міфології, то сюжет все одно сприймається легко і дуже схожий на казки із далекого дитинства.

Пригоди дівчинки і песця

З ігроладом Never Alone пощастило. Перед нами простенький платформер, але з кількома цікавими можливостями, що розкриваються поступово, аж до кінця гри, де треба використати одночасно всі отримані знання. Наприклад вітер відчувається не лише атмосферно, а й ґеймплейно. Він може збивати героїв з ніг, здувати у прірву, а може дмухнути в спину, і персонаж „перелетить“ через величезне провалля.

Цікава також взаємодія з духами. Це важлива складова вірувань інуїтів, тому без них проходження неможливе. Але людина не здатна спілкуватися з духами, для цього їй потрібна допомога звірів. Тому з головною героїнею постійно бігає песець. Ця особливість робить гру цінною для шанувальників кооперативу за одним компом. Чомусь мережевої взаємодії не передбачено, але за одним монітором удвох із близькою людиною проходити Never Alone дуже цікаво.

Дівчинка може совати ящики, кидати болу (інуїтську метальну зброю) і лазити драбиною. А песець прикликає духів, водить їх за собою, скидає мотузки для дівчинки і здатний перестрибувати широкі провалля. Це, звісно, можна комбінувати самостійно, постійно змінюючи персонажа, яким керуєш, але максимум задоволенян від проходження можна отримати, лише якщо двоє людей одночасно переживають кожне за свого персонажа, коли ті втікають від людовбивці чи крижаного велета.

Нескінченна зима

Сприймається Never Alone дуже прохолодно. Від постійної хурделиці, криги, снігів, айсбергів і білих ведмедів хочеться підкрутити опалення в приміщенні і загорнутися у теплу ковдру. Мабуть, так і має бути, коли шкала атмосферності гри викручена на 110%. Разом з тим іграшка має не сильно технологічну, але добре здизайновану картинку, де гармонійно поєднані звірі, середовище, персонажі та інтерактивні об’єкти.

Якось не виникає відчуття, що граєшся у гру. У кожній ігровій ситуації твої дії завжди логічні і доречні. Але ці дії не сприймаються, як механічні елементи гри, а як органічні дії в історії. Ось перед нами головоломка, але вона схожа не на продуману ґеймдизайнером систему причин і наслідків, а на реальну життєву ситуацію, до якої ти звичним чином знаходиш вирішення.

Жовтий сніг

І все було б чудово у Never Alone, якби не той факт, що це гра на підтримку документалки про інуїтів. Спершу дратує простота, з якою знаходяться усі сови-секрети, щоб розблокувати новий ролик. Більшість із них — просто на шляху в героїні, лише деякі хоч трохи заховані, але якщо ви навіть не бачите сову-секрет на екрані, то обов’язково почуєте її пугукання, коли опинитеся поруч. А далі —справа кількох стрибків. Але цей недолік можна пробачити, адже не забуваймо про призначення гри.

Пробачити не можна баґи і дрібні недопрацювання. У релізний день у багатьох користувачів тупо не працювало збереження. Або проходь гру повністю за раз (повне проходження з переглядом усіх роликів займе трохи більше трьох годин), або чекай на патч. На щастя цей недолік усунули майже миттєво.

Але фізика світу досі глючить. Персонажі можуть не дострибувати, не завжди спрацьовує прилипання до інтерактивних об’єктів, а іноді навпаки — персонажі прилипають до стін і поверхонь, де це не треба. На щастя Never Alone дуже коротка, тому позитивні враження перекривають засмучувальний ефект від технічної недосконалості гри.

Тепла завірюха

Never Alone — чудовий приклад ще однієї просвітницької гри для широких мас. Дещо недопрацьована технічно, але цікава ігроладно та сюжетно. Якщо ви шукаєте нових знань і полюбляєте казки перед сном, то Never Alone точно припаде вам до смаку.

Оцінка PlayUA

75

Варте уваги

Вдалося

• хочете просту але цікаву казку
• цікавитеся екзотичними народами
• полюбляєте платформери
• не обмежені християнським світоглядом

Не вдалося

• не терпите дрібні баґи
• не любите слиняві байки
• ненавидите зиму