Огляд Outlast: Whistleblower

„Важко залишатися нормальним, коли навколо тебе всі вже давно втратили глузд“, — Томас Рілл

Outlast стала найкращими жахами минулого року. Чималу конкуренцію їй склада Аmnesia: A Machine For Pigs, але Оutlast вражала своєю атмосферою. А у 2014-му для гри вийшло доповнення, покликане налякати нас ще більше, ніж це зробив оригінал.

«…теліпати своїми прутнями, курвити усе, що ворушиться і вступати у бійки із іншими пацієнтами»

Діятиметься все за декілька годин до приїзду Майлза Апшера у Маунт Мессів. Розпочинаємо грати за програміста Вейлтона Парка, у якого контракт із компанію Меркоф. Він, як справжній американець, не міг тримати у собі усі ті жахи, що відбувалися у лікарні. Тому вирішив поділитися цим із нашим другом, журналістом Майлзом Апшером.

Після відправлення електронного листа, його ловлять на гарячому, і він стає одним із пацієнтів, на якому випробовують нову технологію промивання мізкві. Але, як ми знаємо, там стався певний інцидент, який змусив усіх хворих повибігати зі своїх камер та теліпати своїми прутнями, курвити усе, що ворушиться і вступати у бійки із іншими пацієнтами. Ось звідси ми і розпочинаємо нашу гру.

«Показували, як хтось відгойдує безголові трупи, здирає з людей шкіру та розчленовує когось»

Ґеймплейно гра не змінилася. У нас є камера, для якої потрібно шукати батарейки. Бачимо ворога — відразу біжимо, ховаємось у шафах та під ліжками. Нічого нового у гру не додали, тому це просто нова історія зі старим ігроладом. Але грати і далі цікаво, адже у кожній кімнаті нас може спіткати нагла смерть.

У оригінальній частині розробники, так би мовити, розслабляли нас, коли показували, як хтось відгойдує безголові трупи, здирає з людей шкіру та розчленовує когось. У DLC вони себе не стримували. Усе, що відбувається на екрані, дійсно відбиває бажання йти у той бік, де ось, наприклад, щойно вирізали пеніс та пожбурили його на стіл.

«Крім того у грі ми зустрінемо усіх ворогів із оригіналу»

У грі значно побільшало жорстоких сцен. А перше знайомство із людожером Френком Манерою, легко кажучи, не найприємніше. Крім того у грі ми зустрінемо усіх ворогів із оригіналу. Напевно, найяскравішим та дійсно пам’ятним є Наречений. О так, цей герой нам карбується у пам’яті надовго. Цікавий і огидний водночас, він трапиться нам лиш на початку гри і наприкінці. Але щоразу витворятиме таке, на що не здатний жоден із представників місцевої фауни.

Графіка теж не змінилася. І звук не погіршився, порівняно з оригіналом. Ми все ще чуємо, як за стінами хтось плаче, бігає та вбиває. У грі побільшало діалогів, що є непоганим плюсом. Майже кожний з ворогів щось собі варнякатиме, а інколи навіть і переказуватиме свою історію, або описуватиме, що він бачив декілька хвилин тому.

Outlast: Whistleblower — це один із тих випадків, коли DLC краще за оригінал. Тут вам і усі представники із оригінальної частини, і нові герої та вороги. Але ґеймплейно гра залишилася доволі бідненькою. Проте це компенсує збіса добрий сюжет, що розставляє усі крапки над „І“. А також харизматичні герої, що не раз з’являтимуться у ваших жахіттях. Тому, якщо ви пройшли оригінальну гру, вам обов’язково потрібно придбати доповнення.

До зустрічі у Маунт Мессів.