Фанати будь-якого франчайзу мріють опинитися в улюбленому ними вигаданому всесвіті. І така нагода випадає доволі часто, проте якість цих продуктів за кращих обставин просто викликає нудоту, а за гірших — хвилю самогубств прихильників. Особисто я давно мрію поринути у світ підкорювачів стихій, який було започатковано ще трикнижжям „Аанґ: Останній підкорювач повітря“, але досі не було жодної адекватної ігрової адаптації. Нею могла стати нова іграшка The Legend of Korra від студії Platinum Games, але не стала.
Щойно скінчилася друга книга оповідань про Корру, аватарка розібралася із загрозою зі світу духів, життя ось-ось має вирівнятися перед початком третьої книги пригод, аж раптом після чергового матчу з пробендинґу на духовну спадкоємицю Аанґа нападає таємничий дідуган з промовистим іменем Гандун. Заскочена зненацька Корра опиняється в полоні у лиходія, на якого працює Тріада і у неї відібрані всі чі, тобто здатності керувати чотирма стихіями — землею, вогнем, водою, повітрям (лише аватар може опанувати всі чотири стихії… бла-бла-бла), тож доведеться пробиватися до порятунку дідівським методом — підсрачниками, фулконтактним тягладаванням і захмарними запердолянцями, паралельно відновлюючи всі втрачені чі, щоб у підсумку навішати соковитих запотиличників підступному Гандуну.
За насиченістю сюжет The Legend of Korra можна прирівняти до пересічної внутрішньо сезонної серії, але для гри цього однозначно замало. Втім — це не той випадок, коли сторінку сценарію розтягли на 40-годинну кампанію. Іграшка проходиться за один вечір.
Приємності атмосфері гри додають анімаційні вставки, намальовані спеціально для гри художниками мультсеріалу, а персонажів озвучили ті самі актори, що й у мультику.
Однак попри те, що ми можемо побігати вулицями Республіканського міста, повештатися верхотурами Храму повітря, завіятися у снігових дюнах Південного полюсу та навіть повернутися на раніше пройдені рівні, щоб зібрати приховані таємниці — це не робить світ гри живим. У ньому немає абсолютно нічого. Тільки Корра, нападники і близька мета.
Дещо розбавляють одноманітні рівні з побиттям бевзиків заїзди на полярному ведмепсові Назі, також відомому з серіалу. Це класичний ранер, у якому гра сама мчить уперед, а вам треба встигати натискати відповідні клавіші, щоб повернути, уникнути зіткнення, перестрибнути і проскочити у шпаринку. Ці забави можуть здатися веселими, якщо ви раніше не зустрічали подібного в інших іграх.
Не найгірше в грі реалізовано боївку. Кожна стихія має свої комбо, слабкі і сильні удари, а кожний ворог має вразливість до якоїсь зі стихій. Комбінуючи швидкі атаки, замашні удари і спритні ухиляння від дистанційних атак ворога, можна перетворити тупориле заклацування на феєрію болю і страждань. Але можна забити на комбінації і просто заклацати все, що ворушиться і бігти далі.
З босами у The Legend of Korra велика біда. Їх усього два — велетенські дизельні автоматони і велетенські вкурвлені духи. З першими ще можна так-сяк розважитися, адже до них є специфічний підхід, але других просто треба бити, доки не розвіяться на золотисте мариво.
Справжніх веселощів у The Legend of Korra я зазнав під час розправи над Гандуном — головним бабаєм забавки. Це була справді захоплива, динамічна і різнопланова бійка, у якій я відчув, як виборюю перемогу. Заради цього моменту можна було й потерпіти одноманітні рівні.
Ще однією приємністю для фанатів мультсеріалу може видатися вбудований турнір із пробендинґу. Це такий місцевий аналог класичного „Вибув“. Лиш вибивати супротивника треба не м’ячем, а стихійними знарядами (згустками води, вогнекулями, кам’яними дисками, потоками повітря, залежно від стихійної належності спортсмена).
В серіалі це втілено дуже видовищно і за турніром справді цікаво спостерігати. У грі через фіксовану камеру воно якось вже не так красиво, але на 1-2 годинки ігролад з вибивання супротивників за межі поля може захопити. Простим заклацуванням тут не вирішиш нічого, як у випадку з ворогами у кампанії, треба встигати ухилятися від ворожих атак, а вороги полюбляють нападати утрьох на одного.
The Legend of Korra — це доброякісна халтурка, з кількома непоганими ігроладними моментами. Через її короткотривалість ви просто не встигнете занудьгувати, а фінальний бос суттєво згладить неприємні враження від усіх нудних рівнів. Насамкінець турнір із пробендинґу — дуже приємний бонус, який оцінять фанати мультсеріалу. Людям, не знайомим зі всесвітом підкорювачів стихій у цій іграшці робити абсолютно нічого.
Ігрові ноутбуки, портативні консолі та справжні монстри з GeForce RTX 50 для безкомпромісного ґеймінґу: 2-6…
На виставці Computex 2026 компанія Acer представляє широкий асортимент електровелосипедів і електросамокатів та сумісне уніфіковане…
Колись спільна гра перед одним телевізором асоціювалася з Mortal Kombat та Need for Speed. Проте…
Новий бойовик жахів (як ще це назвати?) від A24 "Натиск" (Onslaught) за режисурою Адама Вінґарда…
Інді-розробник Едмунд Мак-Міллен, відомий за Super Meat Boy, The Binding of Isaac і нещодавньою Mewgenics…
Скіни найдивніших персонажів стали вже рутинними для Call of Duty, але схоже франшиза збирається повертатись…
This website uses cookies.
не знаю що там з іграшкою, але мультсеріал крутий))
Якщо прочитаєш огляд, то знатимеш, що з іграшкою. Я від серіалу фанатію, іграшка сподобалася. Але є багато значно кращих ігор.