Прев’ю Blues and Bullets

Часом буває так, що велич проходить повз нас. От вийшла тиждень тому без перебільшення шедевральна Blues and Bullets, а ви й не чули. Але добре, що у вас є ми — єдиний адекватний український ігровий портал PlayUA, що стоїть на сторожі вашого грання. Отож, кілька слів про нову ікону нуару та приклад правильного ігрового серіалу.

Часом чоловік може настільки зануритися у роботу, що вона його поглине, стане його єдиною пристрастю і зрештою зруйнує його життя. Така доля спіткала Несса, який ледь не самотужки виводив на чисту воду реального мафіозі Альфонса Капоне. Він майже переміг, але зрештою пішов у відставку. І ось через 20 років Несса знаходять старі знайомі у його типово американській їдальні і просять про допомогу. Якісь окультисти викрадають дітей і кривдять їх найпаскуднішими способами, які не прийнято зображати у масовій культурі. І лише Несс, затятий і спритний детектив може вистежити викрадачів та повернути дітей.

Перед нами типово нуарна детективна пригода. Тут усе чорнобіле з додаванням червоного, часто періщить дощ і холодний пронизливий вітер теліпає плащ детектива. Тут постійно контрасні тіні, і люди говорять важкими втомленими голосами. Тут усі харизматичні і загадкові. Тут грає блюз і розриває спокій контрабас. Словом атмосфера густюща, як кристалізований мед. Вийшло щось середнє між грою L. A. Noire і фільмом «Місто гріхів».

Завдяки грамотному поданню постійно зберігається спокій і неквапність нуару, але при цьому декорації змінюються стрімкіше, ніж у багатьох екшенах. У першому епізоді локацій достобіса і всі вони заповнені живими статистами, із багатьма із них за сценарієм можна взаємодіяти. Але двох однакових місць дії немає. Підземелля окультистів, велетенська копія дирижабля Гінденбурґа високо над небом, де не діють закони, хата з понівеченим трупом — це те, що ви будете потім порівнювати з іншими іграми в жанрі.

Діалоги знатні. Мені запам’яталася міні-гра у стосунки з бридким копом, де шляхом діалогу розкривається характер головного героя та його місце в суспільстві. До того ж тут приємна, проста англійська. Ніяких труднощів навіть на середньому рівні знання. Деякі фрази цілком запозичені зі старих чорнобілих фільмів, або… сюрприз-сюрприз… із пісень Елвіса Преслі. Діалог між ГГ і потенційним грабіжником взагалі побудований на кількох цитатах із пісні If you’re looking for trouble.

Окрім цікавезних діалогів і видовищних QTE гра тішить простою, але цікавою детективною механікою. Потрібно розглядати місце злочину, запам’ятовувати побачене, а потім зі спостережень вибудовувати логічний ланцюжок, як у Sherlock Holmes: Crimes & Punishments. Ніяких тобі пакетиків для волосся і сперми, як у псевдонаучних серіалах CSI. Тільки логіка і пильність, тільки хардкор!

Коли тільки-но вийшов перший епізод The Wolf Among Us я натрапив на скарги одного божевільного про те, що у TWAU паскудно реалізована шутерна механіка. Це, знаєте, як скаржитися, що Far Cry 3 — це погані гонки. Однак навіть той божевільний може нарешті заспокоїтися (якщо досі не наклав на себе руки під час свого сезонного загострення), бо у Blues and Bullets стрілянина на висоті, як для жанру пригодно-детективного інтерактивного серіалу. Це простенький тир, але тим не менше постановка на висоті.

Як і в іграх від Telltale тут є вибір, але він примарний — це лише ілюзія справжнього вибору, який суттєво не впливає на розвиток лінійного сюжету, а лише викликає відчуття легкого розчарування через, буцімто, неправильне рішення.

Blues and Bullets майже всім хороша, але у неї часом випирає дешевизна розробки. Це позначається виключно на анімації персонажів, яка тим не менше на голову вища, аніж у кілометрів царини серіальних ігор — Telltale. Перший епізод Blues and Bullets — це відкриття 2015 року. Тішить і музика, і діалоги, і графіка, і багатство декорацій, і різноманіття ігроладу. Цікавість розбурхано, з нетерпінням чекаємо на нові епізоди і якщо автори не впустять планку якості до фіналу сезону, то Blues and Bullets зможе позмагатися за звання другої гри року після Life is Strange.