Здавалося б: про вампірів загалом та Дракулу зокрема зняли і написали усе, що можна було. А на додачу не залишилось акторів, які могли б здивувати у цій ролі. Втім, учергове переконуємося, що це не так. Любителі класичної франшизи Universal Monsters (маленький провідник по якій я принагідно писав тут) і просто непересічної акторської гри, нас підкорили одним ім’ям: Ніколас Кейдж. Те, що один з найбільш видатних характерних акторів нашого часу досі не грав Дракулу якось навіть не вкладається в голові і обнадіяли вже перші фото зі зйомок, на яких Кейдж виглядав майже один-в-один як славнозвісний Бела Лугоші. Трейлер виглядає дуже цікаво та насичений деталями, розбір яких і пропонується вам у цій статті.

Не везе з ребутом? Повезе з кількома. Можливо.

У 2010-тих, франшизі Universal Monsters відверто не таланило. Три різних намагання реанімувати колись одну з головних ніш студії вилились у три фільми різного ступеню заваленості. «Людина-Вовк» (The Wolfman) 2010 року так і не подолав виробничі проблеми і провалився в прокаті. «Дракула: Невідома історія» (Dracula Untold; наш огляд) хоч і є трохи культовим зараз, гучного ажіотажу у 2014 році не викликав теж.

Найбільш карколомним провалом став фільм на який Universal покладала настільки великі сподівання, що переважну більшість маркетингу витратили на просування одразу цілого Dark Universe, з окремим логотипом та музичною темою написаною Денні Ельфманом. Результатом стала «Мумія» (The Mummy) 2017 року, як попри насичення великодками та гарними акторами не зацікавила глядацтво від слова “ніяк”. Окремо ще слід згадати, що у цей же час більш малобюджетні (та невідомо для кого зняті) сиквели отримував «Цар скорпіонів» (The Scorpion King) 2002 року: дуже дивний спін-офф значно більш відомих і талановитих «Мумій» Стівена Соммерса з Бренданом Фрейзером. Виконавець головної ролі, Двейн Джонсон, встиг евакуюватись уже після першого ж фільму, а останній, між іншим, був у 2018 (!) році. Наразі Джонсон повернувся у франшизу принаймні як продюсер, щоб розвернути її знову у якесь більш-менш пристойне русло.

Між тим, у залежності від того, з якого року рахувати, наближається або століття франшизи (The Hunchback of Notre-Dame, 1923), або навіть її стодесятиліття (Dr. Jekyll and Mr. Hyde, 1913). Тож студія отримала черговий провал у вкрай незручний час. Провальний Dark Universe було закрито на одному фільмі, двох відеоіграх (The Mummy Demastered та The Mummy: Dark Universe Stories) та манзі (справжній японській, між іншим, від дотичного видавництва GANMA!). Натомість робити новий варіант франшизи вирішили майже так само, як до того робився оригінальний у 1920-х та 1930-х рр. Невеличкі бюджети (перший фільм підрядили робити королів цієї категорії, Blumhouse Productions), окремі фільми та авторський підхід.

Першою ластівкою дійсно нових Universal Monsters став «Людина-невидимка» (The Invisible Man) талановитого австралійця Лі Воннелла. Один з останніх касових успіхів передковідної епохи, фільм зібрав карколомні $144,5 мільйонів на бюджеті в $7 мільйонів. Воннелла одразу ж підрядили робити ще нового «Людину-Вовка» з Райаном Ґослінґом, а приглядатись стали до проєктів дійсно непересічних інтерпретацій знайомих всім сюжетів, на кшталт того як Воннелл зробив з «Людини-невидимки» вдумливий витвір про домашнє насильство та відверто токсичні відносини.

Доходить до того, що при начебто абсолютно іншій стилістиці, трейлер «Ренфілда» (Renfield) починається з фрази «Я хочу звільнитись від токсичних стосунків», що дає двом фільмам можливо найбільший козир з точки зору франшизи, яким часто і приваблювали людей оригінальні фільмі 1930-х рр. — тематичну спорідненість.

Чому саме Ренфілд?..

Хоча «Дракула» 1931 року не був першим фактичним фільмом у циклі Universal Monsters, саме він, за великим рахунком, сформував як ця франшиза виглядала у її класичній формі. Роман Брема Стокера для фільму було істотно скорочено, переписано і перенесено у (на той момент) сучасність, а замість Джонатана Гаркера весь початок фільму ми споглядаємо крізь призму сприйняття його начальника, агента з нерухомості Ренфілда, який стає вірним і абсолютно збожеволівшим пішаком в руках вампіра. Тут режисер Тодд Браунінґ блискавично використав як приховану зброю акторські таланти значно менш відомого ніж Бела Лугоші, чи Боріс Карлофф, але не менш важливого для франшизи актора.

Геніальний Двайт Фрай зробив з Ренфілда дійсно свого персонажа, блискавично зібравши по крихтах образи «до» та «після». Хоча у подальших фільмах франшизи Ренфілд з’являвся один раз у вигляді трупа у «Дочці Дракули» (Dracula’s Daughter, 1936), грав його там не Фрай. Який, тим не менш, став одним зі стокових акторів для юніверсалівських жахастиків, уже в тому ж році зігравши горбаня Фріца (не Ігоря, який з’явиться значно пізніше) у «Франкнштейні» (Frankenstein, 1931) Джеймса Вейла, у фільмах якого він взагалі з’являвся напрочуд часто.

Сказати, що Ренфілд у виконанні Двайта Фрая мав вплив на всі наступні виконання цієї ролі буде применшенням, бо він, без перебільшення, вплинув на всю популярну культуру. Фраю присвячували пісні рок-зірки, а образи божевільних та/або невротичних помічників вампірів та всілякої іншої нечисті так чи інакше несуть в собі відбиток саме цього перформансу.

І ось, Ренфілд матиме власний фільм. Ну, майже, бо без Дракули не обійдеться. Але знахідка оригінального фільму 1931 року отримає тематичний розвиток у вигляді цілої історії зробленої з точки зору асистенту вампіра. Грає його талановитий Ніколас Голт, який перетягував на себе ковдру ще у фільмі «Шалений Макс: Дорога гніву», де був у аналогічному амплуа. Тим не менш, підхід Голта до ролі важко не назвати свіжим, як і весь вигляд трейлеру, який підкорює далеко не тільки неминучим Ніколасом Кейджем, кадри з яким, поки що, стратегічно економлять.

Чорний гумор про мокру роботу

Впринципі, подібний експеримент Universal з матеріалом вже робили. У 1989 році вийшов фільм «Нічне життя» (Nightlife), який зараз згадують переважно знавці, та й ті рідко. Ця комедія жахів майже хрестоматійно продовжує теми оригінальних юніверсаловських жахастиків. За сюжетом безсмертний вампір Влад (всі все зрозуміли і без слова на букву «Д») переслідує свою не менш безсмертну наречену, яка втекла в Мексику крізь простір та час і хоче просто жити, не кривдячи людей. У процесі Влад починає використовувати як асистентів кількох мафіозі, а історія перетворюється у грамотну пародію, де класичні елементи влучно (хоч і не без фіги в кармані) лягають на сучасну стилістику та чорний гумор.

Останній компонент був у Universal Monsters завжди (щоправда, не всюди це було запланованим), а під кінець класичного періоду оформився у чудовий фільм «Ебботт та Костелло зустрічають Фрнкенштейна» (про нього я знову ж таки писав тут), від якого фанатів у дитинстві Квентін Тарантіно і де він якраз і познайомився з тим, що смішні ситуації можуть бути сусідами з серйозними темами та сюжетами.

Відносно схожим підходом може похизуватись режисер Кріс МакКей, для якого «Ренфілд» стане четвертим повнометражним фільмом. Глядачеві він найбільш відомий за своєю другою роботою, анімаційному «LEGO Бетмен: Фільм» (наш огляд). Стрічка очевидно нерівна, але гумор в ній дійсно був і дійсно працював поруч з дуже темними як на «дитячий мультик» темами на кшталт сирітства.

Як і у випадку з Бетменом, коли мова іде про трохи інших кажанів МакКей очевидно має істотний глядацький та читацький багаж і вже в трейлері намагається підкупити досвідчених глядачів франшизи великодками та цікавинками.

Великодки, відсилки та тематичні моменти

В першому ж кадрі трейлеру ми бачимо Ніколаса Голта в практично такому ж костюмі, який був у Двайта Фрая в «Дракулі».

Ще одна відсилка до «Дракули» — використання у кадрі та поза ним класичної музики. Окремо слід зауважити «Лебедине озеро», лейтмотив з якого було використано у кількох істотних фільмах серії, включно з оригінальними «Дракулою» та «Мумією».

Як і вампіри у «Нічному житті», Ренфілд обкрадає станції переливання крові, а з класичного роману Стокера прийшла нечасто використовувана в екранізаціях здатність Дракули перетворюватись на туман, тут перетворена у щось страшне.

Маски гангстерів з банди кримінального лідера Тедді Лобо (якого в фільмі гратиме Бен Шварц) відсилають не лише до «Людини-Вовка», а й до здатності самого Дракули перекидатись на вовка — ще один момент зі Стокера, який часто залишається поза сценаріями.

От що в сценаріях залишається часто, то це те, що Ренфілду «даровано право» живитись маленькими істотами на кшталт комах. Втім, сили Ренфілда тут було значно підвищено до надлюдських, у той час як у Стокера важко сказати, є у Ренфілда дійсно безсмертя та сили, чи це черговий аспект його божевілля.

На складі реквізиту для параду можна помітити багато цікавого, зокрема місяць з ракетою у оці з класичного фільму Жоржа Мельєса «Подорож на Місяць» (Le Voyage dans la Lune), який вийшов у 1902 році і всього на п’ять років молодше за книгу Брема Стокера. Взагалі працю художника-постановника та оператора вже слід виділити окремо. Очевидно, що це буде як мінімум візуально цікавий фільм.

Звісно ж, куди без штампу, що вампірів не слід до себе запрошувати, який (як і основний фрікаут Голта, дуже в стилі Фрая) приберегли на кінець трейлеру. Як і, звісно, повні кадри з Ніколасом Кейджем у ролі Дракули.

Тут чудово все — від того що Кейдж вимовляє «Дракула» майже як Лугоші, до пози в якій Дракула зависає у повітрі. Її, великий шанувальник німецького експресіонізму, Кейдж взяв з «Носферату» (Nosferatu – Eine Symphonie des Grauens), якому сто років стукнуло у 2022 році. У цій класичній несанкціонованій адаптації «Дракули» (що ледь не коштувало фільму збереження, адже вдова Брема Стокера відсудила право знищити всі копії фільму) Графа Орлока грав Макс Шрек, про якого свого часу ходили легенди, що він міг бути справжнім вампіром.

На основі цих легенд було відзнято культовий фільм Е. Елайаса Меріджа «Тінь вампіра» (Shadow of the Vampire), де Шрека-вампіра грав Віллєм Дефо. Одним з продюсерів стрічки тоді виступив саме Ніколас Кейдж.

Звісно, що вампіра актор теж грає не вперше. Чорна комедія «Поцілунок вампіра» (Vampire’s Kiss) не дає однозначної відповіді дійсно персонаж Кейджа вампір чи ні (в принципі, паралель зі статусом Ренфілда в “Дракулі”), але той настільки вірить у це сам, що важко не перейнятися ентузіазмом.

Замість висновків

Є у «Ренфілді» однозначно спільні риси з «Морбіусом» (наш огляд) від сценаристів Dracula Untold (ідея ж “Ренфілда”, до речі, належить відомому сценаристу коміксів Роберту Кіркмену, одному з творців The Walking Dead). У «Ренфілда» при тих самих базових параметрах можуть бути з «Морбіусом» певні спільні недоліки. Зокрема, трохи схожі трейлери вже можуть змусити глядачів сумніватися, що у фільмі буде багато сцен з Дракулою.

Однак, це і не його історія і щось я сильно сумніваюсь, що екранного часу у Кейджа буде мало. Цей образ вже настільки виграє у порівнянні з багатьма інтерпретаціями, що нехтувати ним буде вкрай нерозумно. Саме цього Universal наразі намагається уникати, мов вогню. Хочеться сподіватись, що вийде.

У світовий прокат “Ренфілд” вийде у квітні, точної ж дати старту прокату в Україні наразі немає. Наостанок слід сказати, що якимсь дивовижним чином основні українські трейлери фільму відрізняються від міжнародних майже повною відсутністю цензури. Для порівняння, англомовні виглядають так: