ЩоЗаШоу — Ґалавант

Якщо хочете зробити перерву перед 5 сезоном «Гри престолів» і трохи перепочити від кривавої різанини та високої смертності персонажів, але немає бажання занурюватися в омську генеалогію героїв фольклору «Якось у казці», для вас цієї зими — «Ґалавант». Коротка, всього на 8 серій, та легковажна історія у нетиповому жанрі музюклу-ситкому.

Балада про Ґалаванта

Ґалавант — герой з великої літери і еталонний лицар на білому коні з Паризької палати мір і ваг (Джошуа Зассе, «Сусіди»). У минулому. Після того, як Ґалаванта кинула дівчина, хлоп пустився берега, спився і втратив форму.

Повернути впевненість у собі йому допомагає принцеса Валенсії Ізабелла (Карен Девід «Бетмен.Початок», «Касл») і ще зо 5 осіб.

Протистоятимуть вони злому, але такому милому королю Річарду (Тімоті Омандсон «Надприродне»)

Багатьох повеселить персонаж охоронця короля громили Ґареда (Вінні Джонс «Карти, гроші, 2 стволи», «Великий куш»). Обережно, серіал містить сцени з Великим Крісом, що співає.

Сюжет тут простенький без карколомних пригод і несподіваних поворотів. Навіть бійок поки що не багато. У порівнянні з трейлером, серіалу добряче бракує темпу, але є надія, що історія розхитається і друга половина сезону буде кращою за початок.

Усе починається з пілота

Декорації виглядають дещо театрально, але це навіть йде серіалу на користь. Навмисна бутафорія підкреслює концепцію. Однаково ліпше за жахливі CGI-фони, якими часто грішать фентезі-серіали (наприклад, казкова країна з «Якось у казці» в жахливому графоні).

Деколи проскакують непогані краєвиди, за що спасибі операторам. А от режисерській команді слід піднатиснути. Адже найнудніший персонаж серед усіх — сам головний герой. І не розбереш, чи це ляп, чи так і задумувалося, щоб висміяти штампи фільмів про романтичних героїв.

Наша пісня гарна й нова

За музику відповідають діснеївські автори пісень Алан Менкен та Ґленн Слейтер, що вже довели свою майстерність музикою для «Красуні та Чудовиська» й «Заплутаної історії». Стиль автора впізнаєш одразу. Герої серіалу час від часу подібно до хлопця Рапунцель цікавляться, чого це раптом всі почали співати. Утім, насправді, музичним номерам «Ґалаванта» до «Діснея» дуже далеко. Основна тема чіпляється. Пісеньки звучать весело й бадьоро, але часом вже геть рандомно, ще й так, наче вигадують їх просто на ходу.

«Це 1256-й. Жарти про маму вже дещо заяложені. — Як і твоя мамця…»

На сьогодні вже вийшло 4 серії, кожна по 20 хвилин. Схоже, що ABC не має великих амбіцій щодо свого нового проекту. Ситком пустили на заміну фентезі «Якось у казці», яке пішло на святкові канікули.

Обидва проекти використовують казково-середньовічну тему, але найближче, з чим можна порівняти «Ґалаванта» — це «Монті Пайтон і святий Ґрааль». Звісно, я не не ставлю в один ряд цю перлину абсурдного стьобу із середнячковим ситкомом. Однак, творчий вплив дуже очевидний, особливо, у плані гумору.

Герої без перестану видають все, що сценаристам спало на думку і нехай половина жартів не влучає у ціль, «Ґалаванту» добре вдається кепкувати з себе самого. То й що, коли замість Чорного лицаря — чорний зброєносець з таки характерним акцентом? Зрештою, тут є ціла серія про те, як бути смішним і виглядає вона, наче самопошуки авторів.

Словом, якщо хочеться експериментів і нема великих сподівань на переконливе історичне видовище, то «Ґалавант» — саме те, що треба. До того ж, якщо вимкнути мозок, то жарти і співи навіть можуть принести задоволення.