Є ігри, які неможливо описати кількома реченнями. Настільки невизначений вони мають жанр та нетипові механіки. Tchia, нове творіння від маленької та маловідомої студії Awaceb, одна з таких. Дивишся на нього й думаєш, що усе це ми вже десь бачили, а окремі інгредієнти цієї стравиі куштували неодноразово. Але тутешнє незвичне поєднання робить цю гру дійсно унікальною.
На перший погляд перед нами типова пригода у відкритому світі. Граючи за маленьку дівчинку на імʼя Чіа, ми подорожуємо островами та шукаємо свого батька. Зі зброї в нашому рюкзаку лише рогатка, але і про неї зазвичай згадуєш лише тоді, коли потрібно збити з дерева кокос чи щось на кшталт цього. Хоч гра своїм візуальним стилем подібна на The Legend of Zelda: Breath of the Wild, досить скоро приходить усвідомлення, що запеклих боїв від неї можна не чекати.
Tchia геть про інше. Справа у тім, що засновники Awaceb родом з Нової Каледонії — колоритного архіпелагу неподалік Австралії. Саме він послужив прототипом для світу їхньої гри. І річ не тільки про конкретне географічне місце, а й про культуру та фольклор. З перших хвилин ми пірнаємо в місцеву культуру через музику, яку до речі створюємо самі, граючи на традиційних для цього краю інструментах. А згодом подорожуємо таємничими печерами, що розписані малюнками, які розповідають нам старі історії та легенди.
Тобто перед нами не просто подорож, перед нами знайомство з іншою культурою. Неозброєним оком помітно, як розробники виплеснули свою ностальгію та любов до батьківщини, створюючи проєкт. Видно, що вони хотіли познайомити зі своєю вотчиною якомога більше людей. Tchia — некваплива гра, певною мірою навіть медитативна. Левову частку часу тут займає дослідження місцевості та подорожі з точки А у точку Б. Іноді це приносить неабияке задоволення: як же чудово сісти на пліт та вийти у відкритий океан, милуватися помаранчевим заходом сонця, бризками води, і все це під надихаючу барабанну музику. А ще можна стати чайкою та піднятися у височінь, спостерігаючи ще більш захоплюючі та дивовижні краєвиди… Ой, це я так безцеремонно перескочив до наступної теми.
Як виявилося, Чіа — незвичайна дівчинка. Вона володіє надприродною силою, яка дозволяє їй вселятися у різноманітних живих істот та навіть предмети. На цьому і будується основна механіка гри. Для досягнення своєї мети нам часто доведеться перевтілюватися у когось або щось. Найшвидший спосіб перебратися через високі гори — стати птахом, а подорож океаном буде швидшою у тілі дельфіна. Така здатність стане в нагоді і при зустрічі з ворогами. Вивчивши місцевість, ви можете втілитися у якусь вибухонебезпечну річ та жбурнути її в полум’я, біля якого в цей час проходить противник. Гра заохочує до експериментів та надає хоч і невеликий, та все ж таки простір для вашої уяви.
Як би не хотілось сварити цю гру, але є за що. Перше з чим стикаєшся — поганенька оптимізація. Обертаючи камеру, одразу помічаєш просадку кадрів, що неприємно вражає, так як графіку технологічною назвати складно. Зрозуміти це можна, адже команда розробників невеличка та і досвіду їй бракує. Серед мінусів також можна відзначити доволі банальні й подібні між собою завдання по типу «піди та здобудь три перлини». Доводиться якось розважати себе в процесі, приймаючи участь у різноманітних необовʼязкових подіях та міні-іграх.
Tchia незвичний проєкт. Він пропонує не тільки поринути у нову пригоду, але і познайомитися з іншою культурою. Це гра-медитація, яка більше про спостереження, ніж про дію. Хоча певний виклик гравцеві й вона іноді пропонує. Особисто мені ця гра подарувала дуже цікавий, унікальний досвід, за що я хотів би щиро подякувати її творцям. До речі, якщо у вас все ще є сумніви, чи сподобається вона вам, то можете просто спробувати — Tchia з релізу перебуває у каталозі підписки PlayStation Plus Extra.
Автор: Олег [Prince] Скубицький