Ще до виходу DOOM Eternal (наш огляд) розробники з ігротворчої студії id Software обіцяли, що після придбання шутера гравцям не доведеться більше ні за що платити. Так воно і було, але кілька днів тому ситуація змінилася. Все ж ігротворці почали продавати окремо два косметичних паки, які змінюють оформлення головного героя та деяких елементів оточення.
Раніше їх можна було отримати безкоштовно у ході деяких події. Ціна на них відносно не така висока. Але те, що творці DOOM Eternal не стримали своє слово, залишає дещо гіркий осад.
Пацани гру вже продали, тепер промацують аудиторію. Досліджують як глибоко можна встромити споживачу. Сумно це все. Сумно бути старим, мудрим і скромним у світі молодих і вбогих :D
Цікаво чи наберу я хоча б 10 дизлайків якщо скажу що сучасний геймер у своїй масі то є одна груба, бородата дитина-наркоман, яку вже давно ніхто серйозно не сприймає? Бо це насправді основна причина чому ігри скочуються зараз у лохотрон і казіно. При цьому всьому дуже цікаво спостерігати як це проходить під гаслами типу: "купуй більше!", "купуй за фулл прайс!", "купуй усе!", "купуй якщо не лох/патріот/тру геймер!".
Тепер от нас готують до чергового квантового стрибка. Тепер те що було у безкоштовних іграх, у іграх зроблених на коліні, які гралися на фактично безкоштовних пристоях (мобілках), тепер давайте це все будемо робити у іграх за 50$+ які граються на залізі у кілька тисяч. При чому враження від ігор яскравішими не стають. Добре якщо хоча б раз у 3-5 років вдається зіграти у щось що зачіпає, що проходиш до кінця не тому що так треба. Змінюється філософія геймінгу (звиняйте за пафос) і змінюється вона не в кращий бік. А самі ігри починають все глибше залазити у кишеню і втомлювати замість того щоб розважати. Приблизно те ж саме відбувається і з кіно. Взагалі якщо раніше книжки, музику, кіно і ігри можна було якось ставити в один ряд кошерних, калорійних розваг, то тепер все частіше приходиш до висновку що кіно і ігри то для дебілів. Їй-богу, іноді аж соромно :D
О так, колись сонце було яскравіше а трава зеленіша.
Вітаю інопланетянине, ти на планеті Земля!
Навряд чи річ у тому що приїлося. Бо приїлося якось не все і не рівномірно. Але стосовно ігор то буквально останніх роки 2-3 з'явилося відчуття що розробники тебе доять. Раніше цього у іграх не було в такій мірі як зараз. Всі ці 100500 частин однієї гри, ремастери, скінчики, пропуски і тд. А ідей нових фактично немає. Та й старі часто не можуть повторити нормально. Бо творчість і ідеї це справа окремих особистостей. А ігри тепер все більше це спрафа корпорацій. Для яких бізнес понад усе. Зараз головна тема ігрової індустрії це скільки було вкладено у проект і скільки цей проект заробляє. І при цьому те що ти підртимуєш когось фінансово тепер нічого не значить. Це все працює тепер навіть якось навпаки, чим більше студія заробляє тим нижче вона скочується у своїй жадібності і нахабності. 10 років тому гравці не цікавилися курсом акцій компаній, хто там скільки заробив і тд. 20 років тому навіть не завжди знав яка компанія зробила ту чи іншу гру. За те зараз брендодрочка вже стає важливішою за самі ігри.
Це фактично відбувається вже давно, з першого моменту коли замість відповіді на питання "чи сподобається наш цільовій аудиторії" насправді задається інше - "заплануйте скільки грошей ви заробите" плюс в останній час ще й накладається на расово-сексуальну пропаганду. Але саме зараз це набрало такі оберти що я, людина яка щиро вірила 10 років тому що ігри це найвищий рівень мистецтва. Зараз бачу протилежне - мистецтво фактично втрачене й усі можливості залучаються лише для максимального економічного удару по кишені користувача приховане під слоганами з "благими намірами".
Надія за Інді-іграми та іграми від компаній, які не втратили повагу до гравців як до живих людей та реальних поціюнвачів твору - з відомих я би назвав Rockstar, CDPR Red, 4A Games, та звичайно купу інді. Тобто класні твори все таки є й завжди будуть, проблем я вбачаю дві.
Перша в тому що зважаючи на потужності крупних компаній їх рекламно-маркетингові потуги самі по собі приховують велику долю вільного ринку, й не зважаючи що сам ринок став набагато більшим, пробитись крізь оманливе марево маркетингу до достойного продукту стало на порядок важче. Це відбувається на фоні стрімкої деградації ігрових видань вірити яким не можна в жодному разі й це продемонстрував геймергейт. Але це вирішується репутацією, поки видання або окремий оглядач не втратить її.
Друга полягає в особливостях авторських прав, лобіюванні їх змін які вже 100 років йдуть в протилежному від прогресивного напрямку, тобто відверто деградують, що на фоні скаженого технічного прогресу та швидкого "старіння" інформаціє перетворило багатьох в "собак на сіновалі". Це вирішити набагато важче.
Деградація ігор на тлі технологічного прогресу. Так і є. Погоджуюся із всім вище написаним, але основна причина все ж таки споживач. Бо ринок хоч великий і дає багато можливостей, але він досить примітивний. Це купа людей яким нудно, які готові кидати гроші в монітор кожного разу коли їм пропонують розважитися. І тому відбувається просто напрацювання методів якими краще цей ринок стригти. Більшість великих компаній навпаки зацікавлені у примітивізації аудиторії. Через це й маркетинг з гнилими журналістами, блогерами і тд. Народ хаває - і добре.
Раніше ігри робилися умовно кажучи "диваками", для "диваків". Зараз це індустрія розваг в найгіршому її прояві.
Коротше, треба звертати увагу на те що ти їси.
Середній палець вони можуть від мене лише отримати.
Я мав на увазі те що телефон ти фактично купуєш не залежно від того граєш ти чи ні.