Останні кілька років (хоча почалося це задовго до того) окремі кінокритики і оглядачі почали помічати, що легендарний актор Брюс Вілліс став багацько зніматися у прохідних фільмах категорії “Б” (а то й десь подалі за алфавітом). Апофеозом уваги до цього феномену став кінець 2021 та початок 2022 рр.: велика кількість присвячених нещодавнім фільмам актора матеріалів а також ціла номінація “Найгірша гра Брюса Вілліса у фільмі 2021 року” на Золотій Малині спричинили витоки інформації з перевірених голівудських джерел, що актор не просто перейшов у розряд “збитих льотчиків”, а намагається заробити якумога більше для себе і своєї сім’ї… Бо скоро це не дозволить зробити здоров’я.
І от, це підтвердилося. У соцмережах члени родини актора колективним зверненням підтвердили, що він “відступає” від своєї основної професії через загальний стан здоров’я і досить конкретний діагноз — афазію.
Що таке афазія? Не вирок, але приблизно як і у випадку Майкла Дж. Фокса і хвороби Паркінсона — надскладна хвороба саме для акторів. Річ у тім що це ураження кори головного мозку (як правило у наслідок інсульту чи травми), що не дає нормально комунікувати з іншими людьми. Тобто, наприклад, говорити. При цьому людина, як правило, повністю розуміє що коїться, але труднощі заважають повноцінно працювати у сферах, де діалог є обов’язковим.
З цієї точки зору показово виглядає поява Брюса Вілліса у чи не єдиному за останні роки проєкті який а) мав адекватний кінотеатральний реліз і б) в якому Вілліс грав точно не за гроші. “Скло” (Glass), зрежисоване другом Віллса, режисером М. Найт Ш’ямаланом, було завершенням трилогії до якого всі причетні шли щонайменше 20 років, тож істотна кількість відомих акторів (і Вілліс серед них) грали у цьому фільмі “за спасибі”. Переважна більшість сцен з персонажем Вілліса, Девідом Данном, були прописані в сценарії таким чином, щоб актор міг грати з мінімумом реплік, або взагалі без них. Хоча на момент офіційного підтвердження проблем зі здоров’ям у активі актора щонайменше вісім (!) вже завершених фільмів, які готуються до релізу, навряд якийсь з них можна буде вважати “лебединою піснею”. А от “Скло” робилося для душі і, як тепер виявляється, з величезними складнощами.
Головне питання яке тепер повстає у багатьох людей — чи доречно було сміятися над якістю фільмів-ксерокопій, у яких актор знімався десятками останніми роками. Однозначної і простої відповіді на це питання нема (тим більше що проблеми з ролями конкретно Брюса Вілліса, як правило, не є ключовими до них претензіями), однак наразі Red Letter Media, які принаймні згадали про проблеми актора і здоров’ям відомі ще до того (наприклад втрату слуху на одне вухо через використання холостих патронів заблизько до голови у ще першому “Міцному горішку”) виглядають тепер точно трішки краще ніж і до того не завжди уважна до елементарної людяності “Золота малина”.
Не думаю, що він знімався в різному гівні для щоб заробити на лікування чи для сім'ї. Можливо, йому не давали ролей в касових фільмах через здоров'я, а закинути роботу так одразу не міг, тому працював просто в задоволення?!
На жаль, ні. В своє задоволення і з хоч якоюсь цікавістю за останній час він знявся, судячи з усього, у двох фільмах — "Скло" і "Сирота Бруклін". Все інше — потік ледь-фільмів зроблених кожен п'ятью-вісім'ю студіями типу "Рога і копита" з відкоченим бюджетом де мільйон-два за день-два роботи (ось і весь інцентив в такому зніматись) діставалися Віллісу, ініші актори максимум отримують по 500 000 (але на таке теж ніхто не жаліється за кілька днів праці). Повний бюджет таких фільмів часто заявлений на 15-20 мільйонів, але фактично вони зняті ледь за один, тобто більшість цієї суми це "гонорари" продюсерів, Вілліс як основне ім'я через яке це хтось буде намагатись дивитись та один-два впізнаваних актори типу Френка Ґрілло або Клайва Оуена. Окремі з режисерів зайнятих у цьому всьому намагаються ліпити щось пристойне, але мало виходить.
В усіх із них його очевидно знімали за день-два, дуже рідко коли хоча б ще з одним актором і сильно напираючі на дублерів. Всі з цих фільмів відносяться до категорії в якій ніхто не знімається заради задоволення окрім можливо двох-трьох характерних акторів які, типу Вінні Джонса, Домініка Парселла чи Ніла МакДонаха. Ті просто будуть чесно і професійно грати навіть коли продукція того не вимагає. Близькі аналоги — фільми зі Стівеном Сіґалом і Олександром Невським. Штамповка.
Без сумніву, що ніхто не відмовиться від грошей. Я про те, що він за свою кар'єру вже точно заробив на будь-яке лікування. Хіба, що дітки заставляли татка ще трохи попрацювати)
У США можна примудритись залетіти в борги та/або фінансову невпевненість на пустому місті. Он, Ніколас Кейдж тільки нещодавно зізнався що теж нещодавно розібрався з усіма боргами і тепер знову може спокійно жити і працювати.
Але Кейдж, як то кажуть, in the league of his own. Він заявив також що він ніколи не халтурив навіть на таких фільмах і то дійсно є так. Дуже добре що він новий юніверсалівський Дракула і сподіваюсь що він на цьому посту затримається.