ФОП екстремальної групи. Огляд фільму «Аудитор 2»

Коли мова йде про продовження чогось, ти інстинктивно починаєш бажати, щоб оригінальну ідею не було зіпсовано. Скільки вже було випадків, коли друга частина фільму чи серіалу ставала відвертим лайном, не залишаючи по собі нічого, що так приваблювало в першій частині. Зараз ми розповімо вам, чи впоралися з цим завданням творці фільму «Аудитор 2».

Зі самого дитинства Крістаіан Вульфф (Бен Аффлек) знав, що він не такий, як інші діти. Батьки мали різні погляди на те, як потрібно виховувати сина, що й розкололо їхню родину. Залишившись під опікою батька-військового, Кріс навчився контролювати свою нейровідмінність у доволі агресивний спосіб. При цьому він залишається максимально зосередженим і контролює всі свої емоції, що допомагає залишатися зовсім непримітним ні для кого. Єдине, що його виділяє з-поміж сірої маси — абсолютна одержимість роботою до моменту, поки та не буде зроблена. Навіть якщо це коштуватиме комусь життя. Більш детально почитати про перший фільм можна в нашому огляді, ось тут.

Саме ця риса Вульффа є його візитною карткою, і саме вона привела нас сюди.

Минуло вісім років після подій першого фільму.  Колишній директор фінансового моніторингу Міністерства фінансів США, а тепер приватний детектив Реймонд Кінґ (Дж. К. Сіммонс) вляпався в історію, що несумісна з життям. Щоб розв’язати заплутану головоломку його смерті, до справи залучають Кріса, тим більше, що сам Кінґ наполіг на цьому у передсмертній записці.

Тут варто віддати належне творцям фільму — вони дуже міцно закрутили тутешню інтригу, і події на екрані неодноразово дивують своєю вигадливістю, але клубок таємниць тут набагато заплутаніший, ніж може здатися на перший погляд.

Однак не тільки Дж. К. Сіммонс повернувся до своєї ролі. Тут також агентка Марібет Медіна (Синтія Аддай-Робінсон), брат протагоніста Бракс (Джон Бернтал) і помічниця/подруга Жустін (Еллісон Робертсон). Варто зауважити, що в першому фільмі її грала інша акторка — Елісон Райт, і саме її голос ми чуємо по телефону як у першій, так і у другій частині фільму. Коротше кажучи, у кутку Вульффа зібрався надпотужний загін — розумний, красивий, сміливий і добряче озброєний.

І уваги цій компанії приділено так багато, що вони знову протистоять і впевнено долають доволі безликий криміналітет. Утім, це можна зрозуміти, бо головним завданням фільму, значною мірою, було показати розвиток взаємин Кріса й Бракса, які тепер знову весь час заодно. Тут окремо варто відзначити Бернтала – актор додав своєму персонажу найрізноманітніших барв і за цим цікаво спостерігати. Загалом у фільмі показали весь спектр емоцій, від незручності зустрічі до відвертого знущання одного над іншим. Словом, все що мають у спілкуванні рідні брати.

Але якихось вагоміших конкурентів для супербратів усе ж би хотілося побачити. Можливо, хоч у третьому фільмі Вульфф зійдеться з кимось, де битва розумів буде захопливішою за типові перестрілки.

Сидячи в кінозалі, неможливо не звернути увагу на те, що показане на екрані відрізняється від оригіналу. Ви вже могли це побачити з трейлерів, проте вважаю, що варто розповісти наступне: продовження стало куди більш яскравим, у всіх сенсах.

Якщо згадати перший фільм — він був похмурий, холодний, зосереджений на тому, щоб показати аутизм головного героя, акцентувати на тому, що насправді більшість наших дій не залежать від потенціалу нашого мозку, а залежать від сили нашої волі. Другий фільм – це класичне продовження будь-якого бойовика.

Тут вам більше кольорів, динамічних сцен і жартів, що резонує з показаним у першому фільмі. Але це жодним чином не погіршує його, а навпаки дає змогу подивитися на протагоніста й оточення з іншого боку.

От тільки всі ці хвацькі балачки є сенс пропустити, бо знову хтось дуже дивно балансував звук. Ми маємо той класичний випадок, коли на діалогах хоч притулися до екрана – нічого не почуєш. Зате на сценах вибухів і подібного ти ніби перебуваєш на місці подій і відчуваєш кожен удар, постріл тощо.

Ось що вам треба знати: «Аудитор 2» – це дуже й дуже якісний бойовик. Карколомний сюжет із павутиною інтриг, прекрасні актори в кадрі, навала жартів, шикарні бойові сцени — зразкове розважальне кіно, яке не тримає своїх глядачів за йолопів

Єдине, на що варто зважати – це тон фільму. Він змінився з похмурого на більш веселий. Та якщо вас це не хвилює — беріть компанію і гайда в кінотеатр.