Реліз Kingdom Come: Deliverance 2, історичної рольової гри від Даніеля Ваври, творця Mafia: The City of Lost Heaven, уже зовсім близько. Нас знову чекає захоплива подорож у мальовничу Богемію, де ми залишимо свій слід у досить буремному періоді існування Чехії… але насправді більшість часу нас чекатимуть пасторальні й лицарські забави, омиті літрами крові й самогону. І цього разу з українською локалізацією на релізі.

Остаточний огляд з’явиться на сайті трохи згодом, а поки є змога поділитися з вами своїми першими враженнями від цієї однаково неоднозначної й неймовірної гри, яка не просто зробила чималий крок уперед, а практично є новітньою реінкарнацією Gothic, задерши планку для майбутнього ремейка до неймовірної висоти.

Загалом студія Warhorse зробила гру комфортнішою за першу частину. Але тут ще раз наголошу окремо. «Комфортнішою» не означає, що гра стала простішою чи примітивнішою. Аж ніяк. Додалося дуже багато крутих нових систем, які навпаки підсилюють і поглиблюють рольові аспекти Kingdom Come Deliverance 2.

Ми знову граємо за того самого Індржиха (українська локалізація цього разу більше рівняється на чеську мову, тож нехай вас не бентежать відмінності між почутим і побаченим), головного героя першої частини, який насправді не син Коваля, а байстрюк-шляхтича, який встиг дати відсіч підлим угорцям, а тепер є охоронцем пихатого, але дуже милого Яна Птачека в його важливій дипломатичній місії. Щоправда, не просто охоронцем, адже на початку нам пропонують обрати певний стиль гри. Силовий, дипломатичний чи розбійницько-стелсовий.

І вже тут ти помічаєш, що у Kingdom Come Deliverance 2 треба дуже ретельно добирати слова до конкретного співрозмовника і запам’ятовувати, що ти вже сказав до того. Адже розмовних навичок у нас тепер шість, і на відміну від інших рольових ігор, де насправді ми застосовуємо ту, яка у нас краще розвинута і має більший шанс успіху, тут це працює не так. Треба зважати на соціальний стан і на вбрання нашого співрозмовника. Наприклад, якщо ми на початку кажемо, що ми особистий писар пана Птачека і його радник, а буквально через дві репліки ми будемо перед іншим лицарем хвалитися своїми бойовими здібностями, то нас звинуватять у брехні? Бо хто ми, зрештою, писар чи лицар? І подібних ситуацій насправді виникає багато. Наприклад, навіть якщо у вас високий параметр враження, ви не можете його на когось справити і видавати себе за шляхтича, якщо ви в брудній сорочці й обісраних кальсонах. Точно так само залякувати когось, хто і так покладається на брутальне вирішення проблеми, теж не найкраща ідея і все це вам відгукнеться як мінімум втратою репутації, як максимум ранами й поверненням до попереднього сейву.

Стосовно репутації, то ця система теж зазнала поглиблення, адже Індржих не просто має певну (добру чи лиху) славу в різних селах і груп населення. Тепер процес набуття й зниження репутації прискорено в кільканадцять разів. Тож стежити за своїми словами й руками, не марнувати часу в торговців і вітатися з іншими треба невпинно, інакше це нам боком вилізе в інших аспектах гри.

У перші години виникає стійке відчуття, наче ти знову граєш у Gothic II. Тобто ти особливо нікуди не підеш, тому що всюди розбійники. Твоє основне завдання для початку — назбирати гроші, придбати (чи затрофеїти) собі нормальне спорядження, нормальний одяг і розжитися якимось власним спальним місцем, а для цього треба десь знайти роботу.

Як так сталося, запитаєте ви? Чому це зненацька ми, син шляхтича, зброєносець іншого шляхтича, який має супермегавідповідальне завдання, повинні знову шукати собі гроші і назбирувати собі все на одяг? Та все тому, що Ян Птачек — телепень, недалекоглядний бовдур і загалом людина не обтяжена інтелектом, що ви неодмінно побачите на самісінькому початку гри, де нас понерфлять, бо занадто ми вже сильні, красиві й розумні після першої гри.

І з цього моменту починається справді колоритна пригода, де можемо сповна відчути велич Kingdom Come: Deliverance 2.

Так, зі старту ми отримуємо такий собі невеличкий політичний детектив. Але перш ніж до нього дістатися, нам якраз потрібні ресурси, ми повинні знайомитися з мешканцями навколишніх сіл, знайти собі роботу і в ході цього ми постійно вплітаємося в історії набагато меншого масштабу, які не стільки про хвацьке лицарство, скільки про сільські будні того часу… де вас нещадно карають за щонайменші дрібниці.

Звісно, оскільки Індржих у цих краях чужинець, то він викликає дуже бурхливу реакцію, коли ми заходить у чужий двір чи в хату, особливо, коли при світлі дня. І якось я десь випадково обібрав одну скриню, аж за кілька хвилин по закінченні одного з діалогів у мене влітає булава вартового, який просто прийшов тому, що хтось помітив крадіжку речей в цьому селі. Бо раз у мене немає гарної репутації в цьому селі, автоматично всі підозри падають на мене. Після цього я повернув крадене, і треба було заплатити великий штраф, а оскільки платити великого штрафу не було чим, а останні гроші я програв у кості, мене знову запакували до ганебного стовпа, уже не сюжетно, а саме за мої порушення, через що всі навички красномовства різко зрізаються,а репутація кардинально погіршується.

Ба більше, якщо ми систематично будемо вчиняти злочини в певному поселенні, мешканці почнуть носити зі собою зброю, і вже не кликатимуть вартових, а самі лізтимуть нас бити. Ну і звісно ж, ми стаємо відразу першим підозрюваним у будь-якій ситуації. Також цього разу тепер у нас є різна система тяжкості злочинів, через що нас можуть не просто причепити до ганебного стовпа, а й поставити на нас тавро за щось суворе, як-от полювання на панських угіддях. До речі, якщо ми скоїмо два таких тяжких злочини, нам не ставлять друге тавро, нас просто страчують. Ну а зважаючи, що система зламу замків — це знову біль, страждання і мука, поки ти не здобудеш певного досвіду (а для цього тобі треба щось зламувати без ризику для твого життя, здоров’я та економіки), на початку гри краще особливо не красти і навпаки здобувати позитивну репутацію, щоб потім на вас не падали особливо підозри. Тим паче, що способи легального заробітку нікуди не ділися.

На додачу до алхімії, розробники створили ковальську мінігру, де нам треба нагрівати й гупати по заготовках, доки вони не набудуть відповідної форми (меча, сокири чи підкови). Це настільки медитативний і захопливий процес, до якого домішали ритм гру, тобто ви можете регулювати саме силу удару, дивлячись на іскри. Якщо ви б’єте ритмічно, і в різних точках заготовки, Індржих починає насвистувати, що прискорює загалом вашу роботу.  Тому так, сиди собі, куй, ковбаску жуй, і нікого не чіпай. І будуть тобі гроші, і будуть тобі квестові завдання від коваля, якому треба буде зробити щось особливе для того, щоб просунутися по головному сюжетному квесту.

Поміж селами теж вистачає і мальовничих пасторальних краєвидів, і цікавинок від бандитських таборів чи пасовиськ різної звірини до корчми, де поміж колоритних гостей, як-от молодих трубадурів Віктора й Павліка, ще й заховано місцевий бійцівський клуб.

Наприклад, купець зізнається, що в нього десь випадково віз перекинувся біля річки. Щось він забрав, а деякі речі залишилися там на місці, тож ви можете піти подивитися й здобути собі щось корисне, поки це вкрав хтось інший.  Шинкар в іншому селі може розказати про трагедію а-ля «Кайдашева сім’я», де два селища сперечаються про пасовище й готові одне одному пакостити. Скажімо, вас наймають приспати й розмалювавши фарбою найціннішого бика багатія з «ворожого» села. Тобто вам слід спершу дістати фарбу й рецепти снодійного. Як мінімум для цього знадобиться добряча жменя грошей… або ваша порядність і чуйність, яка дозволить усім розжитися задарма. Ну і в певний момент часу ніхто ж не заважає вам піти в це інше село й обернути квест, попрацювавши на іншу сторону конфлікту.

Щоправда, особливо тинятися на початку без нормального спорядження між селами, а особливо по бездоріжжю, не варто, тому що в локації є розбійники, які регулярно патрулюють місцевість. Що теж, до речі, привчає вас грамотно поводитися зі смолоскипами, адже як і в першій грі, у поселеннях ви не можете вночі ходити без смолоскипа. Варта вас знайде й оштрафує. Ви, як порядна людина, повинні ідентифікувати себе. Однак за селом, якщо ви бачите смолоскип, це не привід для радості, а навпаки. Трошечки присядьте, сховайтеся в кущах і подивіться, хто це йде до вас, щоби підготуватися до можливого бою.

Стосовно бойової системи, вона теж стала комфортнішою, але не простішою. Фактично, замість п’яти напрямків ударів і уколу, у нас тепер лише три напрямки ударів і укол. Утім, тепер у нас збільшилася кількість базових комбінацій для кожної зброї, яких вас охоче хтось навчить. Звісно ж, за гроші (чималі). Додалася можливість робити контратаку на контратаку на контратаку, що виглядає досить красиво, особливо коли ви трошечки підтягнете свої фехтувальні вміння. Ну і так, як раніше, перемога у бою не означає, що вам треба вбивати свого суперника.

Адже, хто б міг подумати, так, це теж впливає на вашу репутацію. До речі, інколи виходять абсолютно курйозні речі. Наприклад, якось подорожуючи між двома селами, я натрапив на гінця, який втратив важливий лист, і він попросив мене набити йому мордяку, нібито на нього напали розбійники, щоб він мав відмазку перед паном. Мовляв, згубив торбу, і якщо нічого не зробити, то йому теж буде торба.

Так ми, власне, допомогли людині і помісилися трошки кулаками. І от на цьому етапі кожна хвилина перебування у грі захоплює до нестями, навіть попри те, що вас там лякають неможливістю зберегтися в будь-який момент. Щоправда, чекпоінти по сюжетних квестах розкидані щедро, зілля збережівки можна наварити зі запасом, а власне ліжко для збереження у вас з’являється досить швидко. Тому насправді це не така вже й велика проблема, і навпаки, стає все більш зручно, ніж було раніше.

Ну і наостанок хочеться сказати кілька слів про українську локалізацію. На жаль, судячи з титрів, це не одноосібна робота спілки «Шлякбитраф», хоча її фахівці до гри залучені. І це відчутно, бо у вічі часто впадають яскраві й колоритні фрагменти, але поруч із ними трапляються численні ознаки того, що хтось із перекладачів не надто часто послуговується українською. Втім, не варто забувати, що зараз ми говоримо про дорелізну версію й у день виходу гри чимало з цього вже буде виправлено.

Хай там як, а Kingdom Come: Deliverance 2 справляє просто неймовірне перше враження, і навіть на тлі добряче запакованого лютого ця рольова гра цілком може з двох ніг увірватися й неабияк задерти планку якості для конкурентів.

Але чи вийде перші враження втримати на решту кількадесят годин гри? Про це я вже розповім ближче до релізу.