Видатні серії ігор нерідко обростають різними спінофами. І це зрозуміло, адже в межах популярної серії часом важко заробити ВСЕ, доводиться створювати щось додаткове. Але коли твоя серія, хоч і чудова, але не вельми популярна чи доцільно створювати скромне відгалуження від основної трилогії? Саме з цією думкою я підійшов до огляду Deathtrap від Neocore Games.
Із похмурого потойбіччя до світу людей прориваються орди чудовиськ і лише сміливий герой може зупинити навалу. Все. Далі просто механіка і ніякого сюжету. Звісно, фанатам ігор The Incredible Adventures of Van Helsing буде цікаво ще раз зануритися до цього химерного, ґотично-ґротескно-кумедного світу, щоб ще раз побороти зло Інку, але не знайомим із серією буде нудно.
Перед нами класична вежоборонна однокнопкова адиктивна клацалка. Із порталів валять чудовиська, а гравець мусить їх зупинити, доки вони не дісталися до порталу на протилежному краю мапи. На підлозі у суворо визначених місцях розкидані комірки для пасток. Можуть бути пастки на підлозі, як пазурі криги чи натренований вовкулака або ж просто вогняна яма. А можуть бути башти, що стріляють, морозять, луплять блискавками тощо. Але особливої свободи вибору де що поставити нема, а те що є, слабо впливає на успіх операції.
Ще трохи веселощів додає можливість самому бігати по мапі та рубати, відстрілювати чи чаклувати потвор (є три класи головного героя). А якщо додати до цього зум камери, який змінює ракурс до екшена від третьої особи, то виходить доволі таки видовищно. Виплодки Інку розлітаються на криваві клапті, цвіркає юшка, пломеніють вибухи, виблискує громовиця. Розкішно!
Але по кількох годинах набридає одноманітність ігроладу. Гра не кидає виклик навіть такому казуальнику, як я. Навіть на складному рівні. Особливо, якщо прокачувати передусім вміння і навички, що дають приріст до сили героя та накопичення сутності, за яку купуються пастки.
Прокачування не містить нічого особливого і є скороченою версією дерева скілів з абілками із The Incredible Adventures of Van Helsing.
Як я вже казав у перших враженнях, Deathtrap — це розширена до цілої гри мінігра, яка була в обох Ван Гелсинґах. Хто грав, той зрозуміє. З відмінностей виділяється наявність різних мап, що трохи урізноманітнюють монотонне вбивство монстрів, а також наявність багатокористувацької гри. Однак із незнайомцями гратися нецікаво, а знайти знайомого, якому теж цікавий цей франчайз, доволі складно через що користі з цих режимів, як з цапа вовни.
Мультиплеєр представлений кооперативом до чотирьох осіб і режимом PvP, що є, мабуть, найцікавішою особливістю гри. У кооперативі можна зібрати свою компанію або приєднатися до чужої гри у мережі. А в PvP гравці розходяться по різні боки порталів і один захищає людей, а інший виступає за монстрів. Це дійсно розважає і додає коротесенькій кампанії з 13 півгодинних мап довгограйності.
Також великі сподівання Neocore Games поклали на мапи, створені самими гравцями. Це питання обсмоктувалося протягом дочасного доступу до Deathtrap і піднялося знову після релізу. Зараз навіть відбувається конкурс кооперативних мап від гравців, за умовами якого можна отримати цікаві подарунки. Але через вже згадану непопулярність франчайзу я б особливо не сподівався на довге життя Deathtrap.
Як фанату серії мені Deathtrap сподобалася. Це невеличке розширення стало наче сувеніром з того світу. Довідався трохи більше про Інк. Але незнайомим із серією поціновувачам tower defence я б радив для сюжету гратися у Prime World Defenders, а для захопливої механіки і кооперативу зацінити Orcs Must Die! 2. Не знайоми ані з серією, ані з жанром Deathtrap МОЖЕ сподобатися і стати непоганою точкою входу у цей наркотичний вид ігор.
Deathtrap — проста, але стильна вежоборонна іграшка без претензії на оригінальність. Може розвиватися силами фанатів, але поки що набридає за 5-10 годин вбивання монстрів.
P. S. Стосовно запитання у вступі огляду: ні, хіба що ви робите гру суто для себе.
Ігрові ноутбуки, портативні консолі та справжні монстри з GeForce RTX 50 для безкомпромісного ґеймінґу: 2-6…
На виставці Computex 2026 компанія Acer представляє широкий асортимент електровелосипедів і електросамокатів та сумісне уніфіковане…
Колись спільна гра перед одним телевізором асоціювалася з Mortal Kombat та Need for Speed. Проте…
Новий бойовик жахів (як ще це назвати?) від A24 "Натиск" (Onslaught) за режисурою Адама Вінґарда…
Інді-розробник Едмунд Мак-Міллен, відомий за Super Meat Boy, The Binding of Isaac і нещодавньою Mewgenics…
Скіни найдивніших персонажів стали вже рутинними для Call of Duty, але схоже франшиза збирається повертатись…
This website uses cookies.
Так а що з відповіддю на питання, поставлене на початку? "чи доцільно створювати скромне відгалуження від основної трилогії? "
Я так розумію висновок такий, що не доцільно?
Дякую. Додав.
Рецензії користувачів: дуже схвальні (усього 232)
А це вселяє надію, все-таки 93% гравців мають рацію щодо цієї забавки.
PS: не думав, що це скажу, але щось аж занадто мало літер у огляді. Було б непогано, якби ти, Олексо, трохи розширив би огляд, а то нічого цілком не зрозуміло, окрім того, що гра нудна.
Якщо ти зрозумів, що гра нудна і не фанатієш від ігор про Ван Гелсинґа, то яка ще інформація про гру тобі потрібна?
Можливо не варто робити висновки замість мене?
А що тоді має робити оглядач, як не пояснювати, що це за гра і кому вона може підійти?