Новини підхопили, що він загинув від прямого влучання дрону Shahed-136 в його квартиру на Русанівці напрочуд швидко, однак більшість некрологів які я вже читав не можуть навіть визначитись щодо того, ким була ця особистість, серед іншого чомусь називаючи його “декоратором”. За освітою — актор, за покликанням — геніальний майстр та художник на стиці одразу кількох дисциплін, Вадим Тупчій вмів зробити так, щоб на екрані оживало неможливе. Він робив ляльки, костюми і навіть цілі обличчя. Обличчя, які змінили українців. “Шоу довгоносиків“. Не лише ті самі носи, а практично все, що коїлось в кадрі так чи інакше було ділом його рук. Проте, зайшовши на його офіційний сайт, який тепер ризикує стати таким же втраченим медіа як і багато проєктів, я вчергове знаходжу кадри з реклами, кліпів і бозначого ще, які пам’ятаю за різні періоди свого життя. 25 листопада 2025 року росіяни вчергове відібрали у нас незамінну, унікальну людину і його творчий доробок (більшість якого теж зберігалась в однокімнатній квартирі-майстерні).
Вадим Євгенович Тупчій (якого знайомі часто називали “Діма” і звідси його часто помилково вказували в титрах та матеріалах як “Дмитра”) народився у 1959 році, а у 1985 році закінчив Київське державне училище естрадно-циркового мистецтва. Після цього він працював актором Одеської обласної філармонії. Ще зі студентських років одногрупники, друзі та знайомі Тупчія помітили, що він може зробити самостійно будь-який реквізит.
Дебютом Тупчія в кіно як актора став український радянський телефільм 1986 року “Вечорниці” (1986). Він також знімався в фільмах “Тихий жах” (1991) та “Пляжний клуб по інтересах” (1991) та разом з Віктором Андрієнком озвучив мультфільм “Неслухняна мама” (1989). Андрієнко помітив численні таланти Тупчія ат рекомендував його режисеру Давиду Черкаському. Незакінчений фільм майстра “Макарони смерті“ (1992) мав би бути унікальним проєктом, який поєднав би анімацію і ігрові сцени в одній химерній феєрії. Тупчій грав детектива та робив для фільму численний реквізит включно з “машиною, яка робить найдовші в світі макарони”.
Фільм не був завершений, але врешті решт багато зв’язків та ідей з нього перебрались у власну режисерську роботу Андрієнка. “Шоу довгоносиків“, про яке я писав окремо, не лише виховало ціле покоління українців на українській мові, а й стало для багатьох першою побаченою екранізацією творів про Шерлока Голмса. Інспектором Лестрейдом став Вадим Тупчій. І ще десятками персонажів. А ще саме він зробив більшу частину того, що було в кадрі: від носів, до камери “оператора-буревісника”.
Після “Шоу довгоносиків” Тупчій буквально постійно працював в рекламі та досить часто — в кіно та на телебаченні. В його доробку були кукли для телепередач “Жипсіада“ та “Підвіконня“, шпіонське обладнання в серіалі “Смерть шпіонам“, музична шкатулка в фільмі “Тринадцять місяців“, металеві елементи біблійних костюмів для фільму “Ілюзія страху“ (про який можна прочитати в цій статті під номером 16)… Окремо слід виділити кліп гурту ТНМК “Новина”, де траснформатор що оживає та стає роботом також робив Тупчій. Пізніще на основі цього кліпу буде знятий повний метр, “Бобот і енергія всесвіту“.
Не втрачав творчого зв’язку Тупчій і з Віктором Андрієнком, зігравши останню відому роль в кіно (пражського доктора) у фільмі “Іван Сила” (2013).
Останніми роками, продовжуючи роботу бутафором, гримером та декоратором Тупчій також працював над власним YouTube-каналом “Особняк”, де викладав бардівські пісні, пародії та монологи. Востаннє — в жовтні 2025 року. На момент загибелі Вадиму Євгеновичу було 65 років.