Шутер-пісочниця Boiling Point: Road to Hell (у нас відомий як Xenus: Точка кипіння) можна було б назвати «українським Far Cry», от тільки творіння студії Deep Shadows багато в чому випередило свій час (а гра вийшла в 2005), дарма що високі амбіції розробників не мали відповідного бюджету. Особливо на контрасті з нещодавньою Far Cry 6, події якої теж розгорталися у вигаданій державі десь біля Південної Америки.
І порівняти їх тепер набагато легше, адже вчора абсолютно зненацька Boiling Point: Road to Hell, адаптована під сучасні системи, з’явилася в Steam i GOG.
Ми граємо за Сола Маєрса (зовнішність якого запозичили з актора Арнольда Вослу, Імхотепа з дилогії «Мумія»), ветерана Французького іноземного легіону, який прибув у вигадані країну під назвою Реалія (що цікаво, у версії для, прости Господи, СНД фігурує Колумбія) щоби знайти й урятувати свою доньку-журналістку.
Як і самі-знаєте-де, ви можете полювати на диких тварин, керувати різноманітним транспортом і виконувати різноманітні активності, які здебільшого зводяться до перетсрілок. От тільки на відміну від Far Cry, у Boiling Point є набагато детальніша система репутації, бо буквально кожен квест грає на руку одній фракції й шкодить іншій. Тож тут варто ретельно планувати пріоритетність квестів, щоб отримати максимум вигоди, працюючи на всіх потрохи.
Невідомо, чи отримала гра якісь вагомі патчі (бо свого часу її баґованість стала основною проблемою), але тішить, що це саме західна версія, без жодних слідів російської локалізації. Та ще й за відносно розумною ціною. То чому б не причаститися до української ігрової класики.
Досі маю Xenus на CD, з декількома модами. Шкода, їх не збережуть у Стім.
Маю намір додати гру до бібліотеки при гарній знижці.
Скільки не грав у цю гру, постійно мене тянуло кудись геть від основних місій (дібрався хіба що до маєтка наркобарона і пройшов його). То побічні завдання проходив, то збирав запаси різномітні, то ще щось...