Голосуйте за улюблене українське кіно у Марафоні фільмів до 30-річчя Незалежності

Державне агентство України з питань кіно підготувало чудовий подарунок до 30-ї річниці Незалежності України. У серпні на екранах кінотеатрів буде показана добірка найкращих кінострічок, зафільмованих в період з 1991 по 2020. Обиратимуть їх самі глядачі шляхом відкритого інтернет-голосування. Триватиме воно до кінця липня серед зарєстрованих користувачів сайту агентства, Facebook та Google (у двох останніх випадках після швидкої верифікації).

У переліках на сайті представлено чимало українських стрічок у трьох категоріях: фільми для широкої глядацької аудиторії, авторські фільми та документальні. В кожній з них можна обрати по три претенденти. При цьому за бажанням можна додати свій варіант з каталогу. Кількість можливих варіантів приємно вражає, як і те, наскільки великим вибір стає, коли мова заходить про другу половину 2010-х. Підйом українського кіно унаочнений такими фільмами 2014-2019 років, як “Плем’я” (2014) Мирослава Слабошпицького, “Кіборги” (2017) Ахтема Сеїтаблаєва, “Сторожова застава” (2017) Олега Ковальова,  “Брама” (2018) Володимира Тихого, “Дике поле” (2018) Ярослава Лодигіна, “Донбас” (2018) Сергія Лозниці, “Коли падають дерева” (2018) Марисі Нікітюк”, Додому” (Evge) (2019) Нарімана Алієва, “Мої думки тихі” (2019) Антоніо Лукіча, “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” (2019) Надії Парфан і багатьма іншими.

Слід окремо зауважити що це ще й унікальна можливість повернути на екрани стрічки, які з тих чи інших причин не мали можливості дійти до широкого глядача з першого разу. Таких фільмів хотілося б виділити три категорії:

• Фільми 1990-х рр., багатьом із яких не пощастило зажити слави не лише через скрутне становище індустрії в ті часи, а ще й через повну відсутність реклами. “Кисневий голод” (1991) Андрія Дончика, “Лебедине озеро. Зона” (1991) Юрія Іллєнка, “Голод 33” (1991) Олеся Янчука, “Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди” (1994) та “Сьомий маршрут” (1997) Михайла Іллєнка, “Приятель небіжчика” (1997) В’ячеслава Криштофовича — золотий фонд українського кіно який, тим не менш, не мав можливості повноцінно знайти свого глядача у залах кінотеатрів.
• Фільми, які просто не мали можливості потрапити у прокат. Здебільшого вони  представлені у добірках документального й авторського кіно. Наприклад, авторський фільм Юрія Іллєнка “Молитва за гетьмана Мазепу” (2001) ніколи не мав широкого прокату в Україні.  Сюди ж можна віднести здебільшого фестивальні фільми, такі як “Красна маланка” (2013) Дмитра Сухолиткого-Собчука (що іде наразі першим у списку документального кіно).
• Фільми 2020 року, яким видалось особливо скрутно в умовах пандемії й періодичного закриття кінотеатрів через посилення карантинних обмежень. “Атлантида” Валентина Васяновича, “Номери” Олега Сенцова та Ахтема Сеїтаблаєва, “Зірка Давида Черкаського” Сергія Волкова, “Земля блакитна, ніби апельсин” Ірини Цілик, “Уламки” Артура Якубова, “Фортеця Хаджибей” Костянтина Коновалова, “Східняк” Андрія Іванюка, “Толока” Михайла Іллєнка, “Мати Апостолів” Зази Буадзе, “Казка старого мельника” Олександра Ітигілова, “Парфенон (Стасіс)” Мантаса Кведаравічюса та багато, багато інших.

Втім, перш за все в таких справах слід дослухатись до поклику власних серця та вражень. Не проґавте унікальну можливість посприяти поверненню в кінотеатри улюблених українських фільмів.