Космічний простір десятиліттями надихає науковців і ентузіастів по всьому світу та викликає одвічні питання: Чи ми самі у Всесвіті? Чи є в природі позаземний розум? Чи можемо ми вступити з ним у контакт?
Настільна гра SETI, що була видана компанією Feelindigo, переносить цю ідею у формат захопливої настільної симуляції, де гравці беруть на себе роль дослідницьких команд, що шукають сигнали позаземного походження.
Настільна гра SETI, частково натхненна реальними принципами радіоастрономії, аналізу даних і міждисциплінарного наукового пошуку, на перший погляд, виглядає як чергова складна настілка про космос. Сетинг звичний: планети, супутники, технології, — однак під оболонкою цієї масивної гри, у коробці з компонентами ховається досить глибока, дещо романтизована наукова праця, яка прагне зробити науку популярною та захоплюючою для широких мас, стерти кордон між реальною науковою практикою та її медіа образом.
Учасники гри SETI грають за дослідницькі корпорації та намагаються виявити позаземні цивілізації, розшукуючи їх на планетах та супутниках нашої сонячної системи. Ви будете запускати зонди, аналізувати сигнали, досліджувати та розвивати технології в умовах вкрай обмежених ресурсів. Не зважаючи на значні, трохи лячні розміри гри, вона досить елегантна у своєму виконанні. Ресурсів у вас лише два: гроші та енергія. Гроші потрібні для впровадження технологій та створення нових супутників, а енергія в основному необхідна для їхнього переміщення космосом.
Космос у грі обмежується сонячною системою, яка у грі представлена у вигляді дуже привабливого ігрового поля, що обертається навколо сонця за особливими правилами. Планети постійно змінюють своє положення і все це створює не надто науково правдоподібну, але вражаючу динамічну ігрову систему, яка дуже привабливо виглядає на столі.
Мабуть, головна особливість SETI — планшети прибульців. Надсилаючи сигнали, рано чи пізно вами будуть виявлені позаземні цивілізації, які трохи змінять правила гри, внесуть до неї невелику частку несподіванки. Всього в грі є п’ять планшетів прибульців і всі вони доволі асиметричні, деякі дуже корисні, інші додають трохи опортунізму і невизначеності, здорового ігрового драматизму.
Візуальна та наративна естетика SETI представляє космос як “біле полотно”. Порожній, нейтральний простір, який потрібно “відкрити”. Ігри про колонізацію різних країн, що свого часу викликали сильну негативну реакцію з боку ігрового суспільства, все ще нікуди не поділися, вони просто поступово перетворилися на ігри про колонізацію чогось іншого. Колонізацією космосу особливо нікого образити не вдасться. У якомусь сенсі пошук інопланетних рас, зондування планет і є колоніальною репродукцією, де наука це інструмент умовного контролю та експансії.
У SETI, основна ідеї міжпланентою зв’язку,несе головний меседж — віра у науку як вищу форму пізнання. Це єдиний інструмент, який може призвести до істини. Усе в ній має свою чітку послідовність, усе максимально раціонально, а мова для спілкування з інопланетними расами — єдина. Враховуючи походження гри, найімовірніше чеська.
SETI, окрім науково-фантастичних приладів, містить у собі й багато реально існуючих. Тут тобі і напрацювання SpaceX, і Адронний Колайдер та інші технології, характерні для західної наукової традиції. При уважному вивченні ігрових карт, можна зустріти багато кліше, які представляють наукові досягнення як щось героїчне, індивідуалістське, а не як колективну складну діяльність, на яку йдуть десятиліття кропіткої роботи. Наукові відкриття в SETI приносять гравцям популярність, яку в свою чергу можна перетворити на ігрові поліпшення. Популярність — один із ключових факторів прогресу, ще один ігровий ресурс, без якого неможливо досягти успіху в грі.
Механічно у SETI мабуть немає нічого новаторського. Тією чи іншою мірою ми бачили більшість механік в інших іграх подібного плану. Наукова гонка у цій грі переплетена з хаотичності та невизначеністю відкриттів, наукового пошуку. У грі є місце тактичному плануванню та сюрпризам, несподіваним відкриттям, які змінюють хід та правила гри. Все це разом з кризовістю, обмеженими ресурсами і всього п’ятьма ігровими раундами дуже нагадує мені девелопмент «Загублених Руїн Арнаку, гри, яка механічно зовсім не схожа на SETI, але розроблена за єдиним шаблоном.
Якщо розглядати SETI поверхово, як типову єврогру, на перший погляд, тут немає нічого крім чисел у науково-фантастичній оболонці. Глянувши трохи глибше, думаю ця гра має дуже явний капіталістичний наратив, де ефективність дорівнює кількості інвестицій. Наука тут – інструментальне накопичення, ніби нові технології автоматично ведуть нас до пізнання чогось нового.
SETI – великий, амбітний, технооптимістичний настільний продукт для досвідчених гравців, що люблять складні тактичні рішення. Не зважаючи на значну глибину і дуже високу регравальність, тут майже немає стратегічної складової, і, на мій погляд, це ідеально поєднується з опортуністичною тематикою. SETI в ігровій формі пропонує змінити межі нашої наукової уяви, змішуючи алгоритми, комп’ютерні технології та радіосигнали в значну настільну гру, яка точно варта вашої уваги.