Forza Horizon 5

На піку слави. Огляд Forza Horizon 5

Автор: Володимир Вітовський @vovatool

Ми дісталися до того моменту в історії аркадних перегонів, коли Forza Horizon 5 найдоцільніше порівнювати хіба з її попередницями. Codemasters зі своєю Dirt 5 добряче налажала, а Need for Speed, втративши свій шарм бозна-скільки років тому, тепер уже просто не спроможна боротися з таким гігантом. Реліз Forza Horizon 5 — це чергове благословення від Playground Games, за яке їм можна дякувати довго. Ігри такого ґатунку з’являються достатньо рідко, щоби дрібні недоліки сприймалися не більше ніж плямами на сонці відполірованих до блиску візуалу та ґеймплею. Forza Horizon 5 — гра, яку хочеться рекомендувати кожному зустрічному, але водночас не завищувати очікування.

Гостинність, яку важко забути

Якщо якось узагальнено описувати останні частини Forza Horizon, то кращого визначення аніж “найлояльніша гонкова серія” складно придумати. Цю фразу можна закріпити до багатьох аспектів, зокрема структури проходження. Forza Horizon 5 є абсолютно такою ж. Гра дає тобі купу всього зі старту: вже класична вступна прелюдія зі скриптованими заїздами показує, що тутешній фестиваль створено заради розваг. Перші 3-4 години у грі — це проміжок часу, за який у тебе кидають буквально все.

За своєю структурою проходження п’ята частина схожа саме на Forza Horizon 3. Окремі пости фестивалю розкидані по мапі так, що кожному з них відповідає певний біом, а також тип змагань. Втім, є один дивний нюанс. У третій Horizon, набираючи очки досвіду, треба було розблоковували новий рівень певного поста, після чого на мапі з’являлися нові заїзди. У Forza Horizon 5 після вступної “експедиції”, тобі кидають на голову одразу всі перегони, закріплені за цією точкою. Це добряче збиває з пантелику при проходженні. Варто відзначити, що “експедиції” — чудове нововведення. Воно дозволяє загнати гравця на невелику локацію перед відкриттям нового фестивального посту, де потрібно або зробити фотографію, або розбити колекційний щит, або знайти покинутий гараж тощо. Тобто стимулює гравця хоча би трішки, але виконати невеликі побічні заходи, які він, ймовірно, просто пропустив би.

Гаразд, то що ж можна отримати за апґрейд окремого фестивального поста? В обраному біомі розблоковуються особливі скриптовані заїзди чи сюжетні серії завдань. І так поки на кожному з постів ви не розблокуєте фінальну гонку типу “Голіаф”. Для довідки: це довжелезні заїзди на автомобілях певного класу. Після проходження останнього такого заїзду ви потрапляєте до “Зали слави”. Вуаля, технічно гра пройдена. Майже…

Досвід для здобуття апґрейдів постів здобувається доволі швидко, тому оті скриптовані заїзди, серії завдань і фінальні перегони гравець отримує доволі швидко. Якщо просто слідувати вказівкам, то дістатися до “Зали слави” можна за 7-8 годин. Що залишиться після цього? Ще щонайменше 50% заїздів, трюків чи завдань, які ви просто пропустили. Говорю лише за себе, але мені складно сказати, що завершувати ці перегони було нудно. Все ж ґеймлейно це найкраща аркадна гонкова серія сьогодення і цим вона може втримати гравця нескінченну кількість часу. Найбільше це мені нагадує Різдво. Чому? Бо у нас є звичка готувати стільки їжі, що кожен член сім’ї міг би наїстися тричі. Після застілля смакоти на столі й в холодильнику залишається так багато, що це все доводиться доїдати ще декілька днів. У Forza Horizon 5 та ж схема: кінець різдвяної трапези — це потрапляння до “Зали слави”, а їжа, яка залишилася, — непройдені заїзди чи трюки. І “доїдати” все це приємно, бо приготовано все реально смачно. Я зараз говорю як про їжу, так і заїзди в Horizon.

Якщо узагальнювати, то типи перегонів буквально дзеркально скопійовані з попередніх частин. Тобто стандартний набір позашляхових заїздів, трюків чи швидкісних асфальтованих змагань тут є. Це стосується й онлайну, в якому досі є сезонні івенти та чітке розмежування на типи перегонів, якщо ви хочете позмагатися з реальними супротивниками. Режим Arcade з командним виконанням трюків, який просто з’являється на мапі у вигляді невеликого рожевого кільця, все ще весело грати. Втім, для нього іноді складно знайти команду, особливо якщо мова про випадкових гравців. Часто на місце проведення Arcade приїжджає одна людина і якогось задоволення від масового виконання спільних завдань ви просто не отримаєте.

Щодо Horizon Tour (гравців проти ботів), то це доволі специфічне задоволення. Я там не затримувався довго, бо люблю аналогічні перегони з реальними супротивниками. Super7 — набір найкращих щотижневих заїздів, які створили користувачі у редакторі. Тут вони виглядають доволі запліснявіло, бо у них відсутній політ фантазії. У Forza Horizon 4 вони були… драйвовішими. Дуже часто там травляються банальні заїзди від точки А до Б. Ну а стосовно The Eliminator, то розповім про цей батл-рояль трохи згодом, бо проблеми з мережевим кодом найкраще помітні саме там.

Скриптовані перегони видовищні, бо це все ще змагання з примарним супротивником, який, як би ти не старався, дасть тобі перемогти тільки за секунду до фінішу. Хоча, Forza Horizon 5 все ж тішить декількома сюрпризами. Наприклад, після заїзду проти монстер-траків можна на одному з них виконати челенджі на стадіоні: збивати кеглі, розбивати рекламні щити, накрутити бекфліпів тощо.

Сюжетні серії завдань цього разу повністю присвячені розвагам з мексиканським колоритом. Мені більше подобалася схема Forza Horizon 4, де є окремі місії, під час яких нам розповідають цікаві факти про автомобілі Бонда або ралійні машини. У новій Horizon такого, на жаль, немає. Як і немає бізнесів, пройшовши які можна отримувати щоденну суму грошей. Це не якась велика втрата, але ці серії завдань, які потім приносили прибуток, ненав’язливо закликали повертатися до гри. Сподіваюсь, що в майбутньому їх додадуть, бо для мене це був чудовий моральний стимул запускати Forza Horizon 4, а потім залишитися там щонайменше на декілька годин.

Хочу відзначити серію завдань, присвячену фотографіям. Звісно, приїхати вчасно на локацію і піймати в кадрі автомобіль — це не хардкор. Пригадую, як у першій Horizon треба було й ракурс правильний виставити і якось захопити потрібний пейзаж або будівлю — вдавалося це аж ніяк не з першого разу. Та все ж приємно усвідомлювати, що розробники намагаються використовувати всі доступні інструменти хоча би як окрему серію сюжетних завдань.

Для тих, хто любить збирати колекційні щити в Forza Horizon, є приємна новина: щоб зібрати їх усі, потрібно іноді шукати дивні трампліни та витратити безліч спроб, аби їх дістати. Це свого роду збочення, яке Playground Games явно подобається. Та хто я такий? Я лише людина, яка приблизно 50 разів пролітала над стовпами, щоби дістатися до щита на високовольтній лінії.

Варто сказати, що ґрайндити 15 мільйонів на замок, як це було у Forza Horizon 4, не потрібно. Вся приватна власність у п’ятій частині коштує менше. Щодо покинутих гаражів, то з ними все, як і було… За декілька хвилин пошуку потлумлених будівель на невеликих локаціях все ще можна зібрати непоганий список легендарних автомобілів різних класів. А ще у Forza Horizon 5 можна дарувати машини, які потім отримує новачок, друг або випадковий гравець. Ви, звісно, також можете їх отримати, якщо іноді будете навідуватися до знайдених покинутих гаражів. Я не втримався, й загорнув рандомному новачку автомобіль Forza Edition, які випадають хіба що з тутешніх внутрішньоігрових слотів. Іноді тобі може не щастити настільки, що отримуєш ти таку машину десь на середині проходження (+ ачівку). Повірте, досвід є.

Forza Horizon 5 перед стартом гонки спочатку пропонує обрати автомобіль саме відповідного типу. Пройти позашляховий заїзд можна й на гіперкарі, як це було раніше, але інтуїтивно хочеться обрати саме потрібну машину. За це плюс. Також приємно, що золоте обрамлення іконок на мапі можна отримати лише приїхавши першим. Це хоча б якийсь бонус до челенджу, бо в декількох попередніх частинах Horizon для цього не треба було старатися, просто проїхавши гонку до кінця.

З дрібничок ще можна відзначити оновлену систему команд для ігрового чату. Тепер куди простіше запрошувати випадкових людей до конвою. Натиснув відповідну команду, отримав таку ж у відповідь — вітаю, тепер можна змагатися разом. Не сказати ні слова про основне меню гри також вважаю гріхом. Його організація покращилася. Тепер на очі не трапляються 300 пунктів, 60% з яких ти натиснеш один раз та й те випадково. Все потрібне тепер видно одразу, а ситуативне (дрон, фоторежим, гудки) — винесено меншими плитками. Знімаю капелюха.

Узагальнюючи, якось нового й унікального контенту, порівнюючи з четвертою частиною, у Forza Horizon 5 катма. Щонайменше, ви точно знайдете те, що вам подобалося робити в Forza Horizon 4.

Аркада vs Симулятор

Чомусь дуже часто натикаюсь на думку про симулятивність Forza Horizon, що в сучасних реаліях звучить доволі дивно. Її межа — це, вочевидь, рівень Forza Motorsport, про яку також можна говорити довго. Якщо коротко,то у світі, де існують iRacing, Assetto Corsa чи Project Cars 2, мені складно говорити про симулятивність Forza Horizon 5. Симулятор — це коли є менеджмент показників, погодних умов, запчастин, пошкоджень тощо. Це ще мова не зайшла про елементарний прогрів шин та детальне налаштування окремих деталей автомобіля, аби виграти кілька десятих секунди у супротивників.

Forza Horizon не така. Вона створена заради свята, веселощів і затискання кнопки газу. Тобі не потрібно довго налаштовувати автомобіль, адже завжди можна взяти заготовлений пресет деталей в магазині або найпотужнішу користувацьку варіацію. Встановив — і ти готовий підкорювати Мексику. Базові налаштування керованості залишилися, але, знову ж таки, це не якась хитромудра система, яку потрібно налаштовувати годину, щоби успішно проїхати одну гонку.

Та фанати автосимуляторів можуть знайти у ній те, чого шукають. Як і у попередницях, у Forza Horizon 5 просто неймовірно приємні керованість автомобілів та відтворення відчуття швидкості. Грати таку гру на ґеймпаді, клавіатурі чи кермі — максимальне задоволення. Недарма Playground Games відточували ґеймлей роками. Хоча визнаю, що у п’ятій частині керування реально скопійоване з Forza Horizon 4. Наприклад, якщо ви пригадуєте Forza Horizon 3, то там автомобілі куди частіше намагалися “підстрибнути” і проявляли незрозумілий норов. У цьому плані наступна Horizon стала приємнішою. В останній інтерпретації серії складніше виокремити щось подібне, вона грається, як і її попередниця. Це погано? Ні, навіть дуже добре. За покращені звуки автомобілів також плюс до карми, хоча зізнаюся, що одразу цього не помітив.

Мексика на мексималках

От що-що, а насправді красиві різнопланові локації Playground Games вміють робити. Як і згладжувати гострі кути, завдяки чому навіть по кам’янистих гірських місцинах приємно кататися. Своїми біомами Forza Horizon 5 беззаперечно нагадує саме третю частину: десь пустеля, десь гори, десь хащі та місто. Вау, це ж Мексика *сарказм*?! Кожен із біомів виглядає неймовірно круто. Особливо мені сподобався вулкан, спуск з якого викривлює перспективу. Хоча гірська Мексика чимось нагадує The Crew 2, дрібних деталей у Forza Horizon 5 куди більше. Проявляється це не лише завдяки кактусам, які можна збивати не одну годину. Після такого можна повірити, що Playground Games все ж таки зможуть змусити дерева рости в реальному часі в майбутній Fable.

У Forza Horizon 5, на жаль, немає повноцінної щотижневої системи погодних умов. Цю родзинку, мабуть, було складно перетягнути з четвертої частини, тим паче відтворити у мексиканських реаліях. Хоча мапа не змінюється повністю, кожна пора року має свої особливості. Наприклад, влітку можна наткнутися на піщану бурю, а восени — шторм. Доволі цікавий експіріенс, який мало впливає на ґеймплей, але є хоча би якоюсь розрадою тим, хто чекав чогось масштабного від Forza Horizon 5.

Виглядати круто повинні не лише локації, але й персонаж. Спрощені обличчя з четвертої частини мені подобалися більше. Багато одежин взято з Forza Horizon 4, проте від колоритних мексиканських суконь і костюмів лучадорів я залишився у захваті. Важливим оновленням кастомізації персонажа є не лише опція причепити протез замість руки, а й можливість купити деякі речі за звичайну внутрішньоігрову валюту. Та не спішіть радіти, бо кількість таких аксесуарів доволі обмежена. Легендарні вбрання чи танці все одно доведеться здобувати за проходження челенджів або крутити тутешнього однорукого бандита.

FORZA — (dis)CONNECTING PEOPLE

Сервери або мережевий код Forza Horizon 5 перший тиждень після релізу були у жахливому стані. І я би в це не повірив, якби сам не зіткнувся з більшістю проблем. Коли твій автомобіль зупиняється кожні десять секунд через неспроможність долучитися до якогось із серверів, на обличчі з’являється журбинка. Коли твоя машина телепортується на дах теплиці, з очей течуть сльози печалі. Коли ти в The Eliminator не бачиш жодного супротивника на мапі за всю гру, серце розриває від смутку. І це при тому, що майже мільйон гравців за передзамовлення цілих 5 днів проводили бета-тест гри. Зараз таких проблем уже фактично немає, але неприємний осад залишився.

Найнеприємніше згадувати саме про The Eliminator, бо для мене автомобільний батл-рояль є чимось унікальним. Не просто тому, що купа шизанутих гравців кидають один одному виклики на здоровенній мапі. The Eliminator — це чудова можливість вивчити біоми Forza Horizon 5 до останнього камінця. Кидаючи виклик супротивнику, ти повинен усвідомлювати, де приблизно ви фінішуєте. Ти починаєш розуміти, що від випадкового горбика може бути купа неприємнощів, а перед густим лісом краще трохи пригальмувати. У цьому режимі свої особливі правила і саме тому він так манить.

Знаєте, чому я розповідаю про The Eliminator лише зараз? Бо як працює там мережевий код — містична загадка. Здавалося би, навантаження на сервери не настільки велике, але розподіл гравців там дивний. Таке враження, що люди там змагаються одночасно, але на різних серверах. Іноді я зустрічав за гонку 3-4 гравці, а потім чекав, коли у “паралельних всесвітах” решту гонщиків “зіллються” до топ-12. І це не жарт… Коли ти починаєш фінальний заїзд, поруч з тобою ніхто не їде. Сервер просто повідомляє, що ти завершив гонку на певній позиції і вуаля, починай новий пошук. Вам це може здатися маразмом, але іноді перед моїми очима гравець, якого я навіть не бачив, забирав дроп автомобіля. Що там казати, якимось дивним чином такий же ж примарний гонщик зміг кинути мені виклик і навіть програв. Докази є.


Forza Horizon 5 — це насправді ультимативна гонкова аркада. Втім, їй не вистачає якось своєї родзинки, якою вона би виділилася на фоні попередниць, особливо четвертої частини. Вона увібрала усе найкраще не просто серії, а цілого жанру. Десь мінімально втратила, десь мінімально розрослася. Це стосується як самітної кампанії, так і онлайну. Ґеймплейно знайти якусь альтернативу їй зараз просто нереально. У Forza Horizon 5, як і її попередницю, просто неймовірно приємно повертатися і отримувати задоволення від їзди.

Forza Horizon 5 — платформа, яку Playground Games будуть наповнювати контентом наступні кілька років. Чому я вірю в це? Тому що розробники робили так раніше і не довіряти їм просто немає причин. Я вже зараз можу сказати, що після контентних оновлень та DLC ця гра насправді розквітне. Якби не проблеми зі серверами та відсутність унікальної родзинки, я би офіційно заявив, що краще в жанрі аркадних перегонів просто зробити нереально.

Схоже

  • Forza Horizon 5

    Подвійний Вовсаж. Враження від Forza Horizon 5

  • Need for Speed Heat

    Не хочу в Маямі, хочу в Галич. Огляд Need for Speed Heat

  • Dirt 5

    Старий новий Dirt. Огляд Dirt 5

87

Відмінно

Вдалося

  • Свято на колесах
  • Тонна різноманітного контенту
  • Передати красу Мексики
  • Підтвердити статус серії

Не вдалося

  • Мережевий код
  • Надати грі власної родзинки

Жанри

Компанії

Платформи

Останні огляди

Культове поєднання — Огляд Cult of the Lamb

80

Автор: Владислав Папідоха

Cult of the Lamb

Але він перетвориться в зірку. Огляд фільму «Їжак Сонік 2»

Автор: Микола Єрьомін

Їжак Сонік 2 / Sonic the Hedgehog 2 (2022)

Ретроспектива Resident Evil. Випуск 08: Resident Evil 4 (2005)

Автор: Андрій Нагорний

Resident Evil 4

COTY — Огляд Stray

83

Автор: Владислав Папідоха

Stray

Найкраще цього року! Огляд аніме «Сім’я шпигуна»

Автор: Дмитро Джугалик

spy x family

Прогулянки Нью-Йорком у пошуках самоствердження. Огляд фільму «Морбіус»

Автор: Микола Єрьомін

Джаред Лето

Ретроспектива Resident Evil. Випуск 07: Resident Evil Zero (2002)

Автор: Андрій Нагорний

Resident Evil Zero

Сім’я понад усе. Огляд коміксу «Сага. Книга 4»

Автор: Дмитро Джугалик

saga review cover

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: