Про «Дюну» Френка Герберта сказано достатньо. Чарівлива таємничість Аракісу полонила мільйони фанатів, а кількість адаптацій літературного першоджерела давно перевалила за десяток. Автори кожної з них намагалися привнести щось своє, показати свій погляд на цю історію і внести крихту нових спецій. Утім, цього не можна сказати про комікс-адаптацію, яка стала жахливою ілюстрацію жарту про «книжки з картинками».
Комікс-адаптація «Дюни» — це насправді прямий переказ. Репліки персонажів та шматки хроніки без додаткових тілорухів взяли та перенесли у бабли, а все пропущене подали візуально. Ви можете відкрити український переклад від Анатолія та Катерини Пітиків, виданий КСД, та побачити це на власні очі. І це не хиба чи лінь перекладачів коміксу «Дюна. Книга 1» (які, до слова, ті ж), а слідування оригінальному виданню, де ситуація була тотожною.
Вирваний з літературного першоджерела текст погано лягає у бабли, через це виникає відчуття штучності. У книжці темп бесіди і загалом повісті задавався описом тонких рухів, роздумів персонажів, деталей оточення тощо. Комікс-адаптація позбавлена цих інструментів, а від того втрачає значну частину ваги оригінального тексту. Додатково з неї забрали всі зноски, які допомагали простежувати впливи елементів культур Близького Сходу на твір.
Замість адаптації твору з необхідними для формату мальованої історії змінами, читач отримує кострубатий переказ. Зате у форматі книжки з картинками, який, “як відомо”, набагато простіше сприймати. Ми маємо справу з ситуацією, коли нерозуміння авторами адаптації використовуваного ними медіа руйнівним чином впливає на фінальний результат.
Та попри це адаптація вийшла красивою. Роботу художників у комікс-адаптації «Дюни» можна хвалити, хоч і обережно. Адже їм вдалося передати затишність Каладану та непривітність Аракісу, наділити персонажів яскравими рисами, що близькі до описуваних в першоджерелі, та приємно зобразити задні плани. Часто буває, що у якійсь сцені художник-колорист обирає провідний відтінок, а потім вже розмальовує решту елементів відповідно до нього — так, це досить типовий трюк, але у коміксовій «Дюні» він працює відмінно.
Попри те, що команді вдалося зобразити персонажів схожими до описів з першоджерела, разом з тим вони зробили їх страшними. Вони схожі на ляльок Барбі на загальних планах і разом з тим до дрижаків лячні на великих. Це якраз той випадок, коли художники виконали свою роботу на достатньо якісному рівні, але не більше. Та навіть це виділяється на фоні ліниво перенесеної оповіді.
Українське видання «Дюна. Книга 1» від видавництва «Рідна Мова» вийшло вдалим. Під супер-обкладинкою ховається стильна та мінімалістична основна палітурка, збільшеного формату. У саме серденько вразила відсутність додаткових матеріалів — утім, тут ситуація теж повністю повторює оригінал, де їх не було через вторинність та комерційну орієнтованість продукту.
Комікс «Дюна. Книга 1» за сукупністю елементів вийшов максимально опосередкованим, і якби не слава першоджерела, навряд би когось привабив. Та ми живемо в час, коли екранізація описаної якраз-таки в цьому томі частини книги, приваблює увагу мільйонів незнайомих з оригіналом людей. І за таких умов це видання приречене на комерційний успіх. Ймовірно, це непоганий варіант нашвидкуруч ознайомитися з твором перед походом в кіно або освіжити у пам’яті основні події, якщо ви читали його давно. Але я наполягатиму на тому, що за присутності на ринку оригіналу в хорошому перекладі, комікс-адаптацію варто купляти тільки тому, що вона краще виглядатиме на полиці.
Замовити комікс «Дюна. Книга 1» можна за цим посиланням.