Українська Gunzilla Games рекламує російські ігри в Game Informer. Але чому?

Українсько-німецька студія Gunzilla Games, керівників якої пов’язують із криміналітетом і відмиванням російських грошей, тепер ще й узялася за просування російських ігор, які можуть ніколи не вийти.

Як же так склалося?

Почалося все з того, що минулого тижня було анонсовано дві гри — Сhains of Lukomorye і Tsarevna. Як ви самі бачите, назви цих проєктів доволі промовисті, а після згадки про «натхнення слов’янською міфологією» тим паче зрозуміло, звідки ноги ростуть. Здавалося би, типова ситуація, бо як би прикро нам не було, а російські ігри продовжують квітнути й активно просуватися. Взяти хоча б нещодавні Summer Game Fest чи презентацію ігрових новинок Warhammer, де російських проєктів було несподівано багато. Гроші, на жаль, роблять своє. 

От тільки зі згаданими двома іграми був невеличкий нюанс — за ними не стояли Saber Interactive, Mundfish, Owlcat, Fulqrum чи HypeTrain Digital, які вже мають достатньо медійності й ресурсів, щоб агресивно просувати розроблені чи видані ними ігри. Шутер Сhains of Lukomorye розробляє європейська інді студія Forge Ahead, а екшн Tsarevna — така собі Watt Studio, яка більше аутсорсила графіку для російського кіно. І все б нічого, тільки розповідаючи про якісь маловідомі команди, у ЗМІ зазвичай намагаються знайти якусь додаткову точку історії. Передусім це країна походження, далі йдуть причетність до якихось відомих ігор чи студій, попередні релізи, особисті історії тощо. А тут — нічого. Лише про Forge Ahead кілька разів трапилася згадка, що це нібито європейська студія, і все (що теж є нетиповим формулюванням, адже зазвичай увагу зосередять на одній чи кількох країнах базування розробників). Регулярне використання слова Slavic і повна відсутність russian, навіть коли йшлося про балерину Большого театру Альону Ковальову, яка записувала рухи для головної героїні. Тому довелося залізти в болото, а там, звісно ж, ніхто не соромився з перших рядків вказувати на походження розробників.

Отож, у нас є дві нікому невідомі студії з нулем підтримки великих компаній співвітчизників. Яким чином вони пробилися на шпальти головних англомовних видань про ігри? Бо інді розробники й студії напевне знають, як буває складно відхопити собі крихточку уваги. А тут це сталося ще й ледь не одночасно.

І тут на сцену виходить журнал Game Informer. Попри те, що про Сhains of Lukomorye і Tsarevna був просто шквал публікацій на всіх ключових майданчиках, крім PC Gamer i Eurogamer, першими вони з’явилися саме там із кількагодинним відривом. І тут користувач Waggle_ua нагадав, що журнал, який вимушено закрився в серпні 2024 року, у березні повернула до життя українсько-німецька студія Gunzilla Games, автори королівської битви Off the Grid. Студія, власників якої неодноразово звинувачували у зв’язках із криміналітетом, відмиванні російських грошей і навіть підтримці російських окупантів під час повномасштабного вторгнення.

Хто керує Gunzilla Games?

Александр Цолль, громадянин Німеччини й співзасновник Gunzilla Games, переїхав у Київ у 2015 році й почав працювати в київському підрозділі Crytek. Основним активом студії на той час був мультиплеєрний шутер Warface, який у РФ і Східній Європі просувала Mail.ru. За три роки Цолль став керівником студії, і тоді ж російська компанія висловила бажання придбати собі київську студію. Тоді Цолль, який хоч і керував, але не володів Crytek Kyiv, замість продажу провів реструктуризацію, cтворивши цілком нову юридичну особу, Blackwood Games, нібито з метою оптимізації податків. А ще «крайтеківські сепаратисти» прихопили зі собою і Warface.

Тоді й з’явилися перші згадки про те, що Цолль і його партнер Влад Корольов причетні до фінансових махінацій, зокрема відмивали гроші, допомагаючи російським олігархам обходити міжнародні санкції. Ці заяви підтверджували як місцеві працівники, так і представники головного офісу Crytek, зауваживши, що все ж не мають змоги довести причетність Цолля до захоплення і знищення київського офісу Crytek.

У 2021 році Цолль і Корольов заснували Gunzilla Games, залучивши туди 44 млн доларів, 25 з яких надійшли через холдинг GameGroove, створений буквально цим же дуетом. А ще 110 млн від російських інвесторів їм допоміг переправити Ігор Беркут (Гекко) — проросійський пропагандист і лідер партії «Велікая Україна», яка вела таку ж проросійську діяльність на Сході України. До слова, фінансувалася партія на гроші цих же інвесторів.

Далі з початком повномасштабної війни Цолль не дозволяв працівникам покидати бізнес-центр Wonderland, де базується київський офіс Gunzilla Games, і всіляко підтримував горезвісне «Київ за 3 дні», сподіваючись дочекатися повної окупації України. Коли цього не сталося, то в березні Цолль і Корольов покинули Україну. І це ще не беручи до уваги численних історій про неналежне ставлення до працівників ще з часів Crytek, залякування, фізичну розправу (зокрема, у 2022 році Цолль побив операційного директора німецького офісу Gunzilla, бо той ще з кількома розробниками захотів покинути студію) й використання найманців для погроз і грабунків.

Зокрема, Міхаель Хаймзон, діловий партнер Цолля й Корольова часів Blackwood, не був у захваті від фінансування проросійської партії «Велікая Україна» й покинув колег… а трохи згодом його будинок абсолютно зненацька обікрали. Що цікаво, через місяць після грабунку, у грудні 2021 ро Хаймзону та його новоствореній студії Pixagon Games висунули звинувачення у фінансуванні терористичних ЛНР і ДНР за допомогою шутера Warface. СБУ скасувала арешт майна й закрила кримінальне провадження лише влітку 2022 року.

Утім, повернімося до Сhains of Lukomorye і Tsarevna. Чому ці ігри мали би бути відмивом грошей, а не реальним продуктом для заробітку? Ми звернулися по коментарі і до редактора Game Informer, причетного до написання цих матеріалів, і до самих «європейських» інді студій, але позаяк від них досі нема відповідей, звернемо вашу увагу на інші промовисті ознаки.

Обидві студії не випустили ще жодної гри (хоча Watt Studio має ще 3 анонсовані проєкти на цей рік і одну демку). Можна було б зрозуміти, якби це була досвідчена команда розробників, як-от у випадку з творцями Clair Obscur: Expedition 33, які виявилися вихідцями з Ubisoft. Тут же цілковита анонімність.

Обидві гри — самвидав. Уже згадані Saber Interactive, Mundfish, Owlcat, Fulqrum чи HypeTrain Digital не оминули би нагоди запартнеритися зі співвітчизниками, які зробили щось вартісне. Тим паче, що «Солдат Першої світової потрапляє в казковий світ слов’янського фольклору, щоб врятувати кохану» і «слешер про балерину» — це ті гачки, якими легко чіпляти західну публіку на м’яку пропаганду. Підкріпити це репутацією розробників/видавців (на жаль) популярних Atomic Heart, Space Marine 2 тощо — це майже безпрограшний варіант. Плюс навіть якби це не були російські компанії, хтось із величезного розмаїття видавців ігор різних жанрів і калібрів таке би підхопив.

Головні російські бенефіціари Gunzilla, Міхаїл Акулов та Ігорь Івчєнко, володіють компаніями зі створення програмного забезпечення й розробки ігор. Роздробленість, назви низької унікальності, відсутність іменитих продуктів — усе як книжка пише. Так, встановити їхню причетність до Forge Ahead i Watt Studio поки не вдалося, однак вони цілком можуть такими ж прокладками для переведення грошей.

Насправді як би далі не розвивалася ситуація, і навіть якщо Сhains of Lukomorye і Tsarevna будуть черговими російськими фікціями, які ніколи не побачать світ (як The Day Before, колись найбажаніша гра в Steam, якщо пригадуєте таку), сам факт просування російського вмісту на світову публіку, та ще й руками формально української компанії — це гнійник, який розростатиметься з кожним разом усе більше й більше. І за дешевими недоробками рано чи пізно прийдуть повноцінні комерційні проєкти, «натхненні слов’янською культурою».