Настільна індустрія в Україні розвивається небаченими темпами. Якщо раніше ми могли лише мріяти про сучасні ігри українською мовою, зараз вони подекуди виходять одночасно зі світовими релізами. Проте, здебільшого, настільні релізи в нашій країні це локалізації відомих світових новинок і класичних хітів. Гідних ігор українського авторства та виробництва вкрай мало і далеко не всі можуть похвалитися високою якістю.
«Арідник» — нова настільна гра від видавництва Boardova, заснована на однойменному мальописі Людмили Самусь, що зображує авторське бачення творення світу відповідно до Карпатських міфів та легенд. У настільній грі «Арідник» до 4 пастухів створюють карпатські ландшафти та намагаються зібрати якомога більшу отару овець. У цьому їм допомагають духи карпат: Арідник, Дрозд, Вовк, Алей та Бог Святий, детально познайомитися з якими можна в мальописі від UA Comix.
Гравці по черзі переміщують своїх пастухів горами і рівнинами, виконують задуми і укладають вигідні угоди з духами. Кожен дух Карпат доволі корисний і тематично відповідає своєму образу із мітів. Арідник чудовий винахідник, Алея можна змусити пошуміти і тим самим змінити ландшафт, а Бог роздає нові карти завдань. Ці карти частково використовують елементи сюжету з мальопису, що особисто мене дуже тішило щоразу, коли я їх зустрічав. Умови завдань мають в основі виконання дій: розміщення тайлів та міплів у різних конфігураціях. Через це, у грі багато взаємодії і за достатньої кількості досвіду тут можна доволі сильно ламати плани іншим гравцям. Цей аспект нагадує мені стареньку сімейну гру Антуана Бози під назвою «Такеноко», тільки «Арідник», на мій погляд, має набагато більше засобів для шкідництва. Особливо в компанії досвідчених гравців, які ці можливості бачать одразу ж, при першому ж знайомстві з грою.
Мене щиро тішить, що українські автори все більше черпають натхнення у європейських настільних дизайнах та дедалі частіше створюють щось своє, унікальне. На жаль, тема настільного піратства в Україні все ще стоїть дуже гостро і справді приємно бачити, що попри це видавці наважуються інвестувати у щось самобутнє та доволі оригінальне. Завдяки чарівному оформленню від Людмили Самусь, «Арідник» виглядає чудово. Творці механічної сторони гри також зробили колосальну роботу, однак гра все ж таки вийшла дещо сирою і, на мій погляд, потребує доопрацювань.
Головний акцент в ігроладі ставиться на створення ланцюжків комбінацій, пов’язаних з переміщенням вашого пастуха по ландшафштах. Вони можуть бути досить довгими, складними та приносити вам значний ігровий прогрес, за умови, що вам діставатимуться відповідні тайли місцевості. У той же час, не маючи таких тайлів, запустити подібний ланцюжок практично неможливо. Виконуючи в процесі гри на 25-30% менше корисних дій, ніж решта учасників, ваші шанси на перемогу значно знижуються і найчастіше ви нічого не можете зробити з цим. На жаль, багато в чому рандом і ваше становище за столом вирішує, хто буде хід за ходом робити довгі ланцюжки дій, а хто скоріш пасивно спостерігатиме за ходом гри, ніж брати в ній участь.
Карти, які є, на мою думку, серцем «Арідника» беруться з відкритого ринку, який виглядає та працює доволі динамічно. Він явно був доданий для зниження впливу вдачі на ігровий процес, однак також він впливає на пасивно-агресивне втручання у ваші плани зі сторони. Інші гравці, знаючи ваші наміри, можуть всяко запобігати їхньому втіленню, що теж може негативно вплинути на ваш ігровий досвід.
У процесі кількох десятків партій я неодноразово зустрічав дивні, нетипові ситуації, де перемагав гравець, який не виконав жодного задуму, ідеально збалансовані партії з різницею в декілька очок чи партії з просто колосальною перевагою, що приносять то задоволення, то сильне розчарування. І ця сира непостійність, неоднорідність та хаотичність гри, на мій погляд, і є найбільшим недоліком «Арідника».
В загальному сенсі ігровий процес «Арідника» мені складно назвати захоплюючим. Під час знайомства з проєктом було очевидно, що гра поступово обростала все більшою кількістю механік. Автори поступово підкидали хороші ідеї про ігрові нововведення, карти і механіки, проте багато з них працюють погано, сповільнюють процес, залишають по собі відчуття сирості, а часом взагалі здаються зайвими. Цей коктейль емоцій часто заважав мені отримувати задоволення від гри.
Я не знаю, кому саме її можна було б рекомендувати та хто цільова аудиторія цієї гри. Для сімейного кола і людей які особливо не грають у настільні ігри, «Арідник» все ж таки надміру складний і має багато нюансів, які новачкам можуть бути не під силу. Текст на картах, безліч механік, не дуже гарно написані правила та доволі жорстка взаємодія можуть бути бар’єром для багатьох потенційних гравців. У той же час досвідченіші гравці можуть не знайти в грі для себе достатньої глибини, що мовби відправляє «Арідника» в настільне Лімбо.
Автор гри, Володимир Кузнєцов виявився вкрай уважним та приємним у спілкуванні. Я мав можливість поспілкуватися з ним, дізнатися трохи більше про ігри, які надихнули створення «Арідника», а також про процес розробки гри. Стало цілком очевидно, що автор є компетентним і має певний ігровий багаж.
Не зважаючи на всі мінуси, звичайно ж хочеться похвалити видавництво Boardova за старання. І хоча «Арідник» далеко не перша гра українського авторства, все ж таки, будь-який оригінальний продукт на нашому ринку це великий крок для української настільної культури, яка поки що тільки починає набирати обрисів і буде ставати тільки краще.
Очевидно, «Арідник» не шедевр. Це молодий, трохи сирий продукт з гострими кутами, який, як мені здається, потребує спрощення, додаткової редактури правил та деяких компромісів у балансі й дизайні. Далеко не кожен художник створює свій magnum opus з першої ж спроби і я сподіваюся, що всі наступні ігри видавництва Boardova будуть кращими за попередні. Тож закликаємо дати «Аріднику» шанс і підтримати українських творців на шляху становлення.