Екранізація Five Nights at Freddy’s стала одним із найочікуваніших проєктів сучасної попкультури. Те, що починалося як маленька інді-гра одного розробника зрештою перетворилося на багатомільйонну франшизу й масштабний кінопроєкт. Але шлях до кінотеатрів був складним, довгим і сповненим творчих переглядів, перемовин і навіть кризи, яка могла перекреслити всі плани.
Вже 4 грудня 2025 року на великі екрани виходить довгоочікуване продовження. До цієї події підготували повну історію того, як FNAF переходив зі світу пікселів у світ кінематографа.
Інді-гра, яка стала міжнародним феноменом
Коли у серпні 2014 року на платформах Desura та Steam з’явилася гра Five Nights at Freddy’s, ніхто не передбачав, що вона змінить індустрію хорору. Її створив Скотт Коутон — незалежний розробник-одинак, який до цього випускав сімейні християнські проєкти, відомі вузькому колу гравців.
Попередня гра Коутона Chipper & Sons Lumber Co. отримала критику за “дивний, майже моторошний дизайн персонажів”, яких оглядачі називали “схожими на жахливих аніматроніків”. Замість того щоб розчаруватися, Коутон зробив це своєю суперсилою: він вирішив створити гру, де моторошні аніматроніки будуть спеціально такими. Так з’явилася ідея FNAF.
На перший погляд гра виглядала простою: одне приміщення, обмежені ресурси — електрика, двері, майже відсутність руху та… Кілька механічних ляльок, що “оживають” уночі, мов найгірші страхи. Саме ця простота стала новим еталоном жанру. FNAF пропонував не класичний екшен-хорор, а холодну, повзучу, психологічну напругу. Гравець в іграх серії не бігає, не ховається, не стріляє — він спостерігає. Страх народжується в очікуванні, а не в діях. Коутон створив унікальне відчуття ізоляції: світло вимикається, двері заклинюють, батарея сідає, а десь у темряві, на краю камери, з’являється силует.
І хоча гра могла залишитися “маленьким експериментом”, інтернет зробив її глобальним явищем. А YouTube перетворив гру на легенду. Перші ролики з реакціями записали PewDiePie та Markiplier. Відео останнього стали культовими: його крики, сміх і паніка під час скримера Фоксі миттєво розлетілися мережою.
Але крім неймовірного потенціалу вірусності гра мала ще дещо: глибокий та цікавий лор. Натяки та підказки в дитячих малюнках, телефонних дзвінках та навіть дизайні піцерії говорили про щось значно більше, ніж просто жахастик. Це було запрошення зануритись у світ, робити здогадки, будувати теорії та надихатись тим, наскільки проробленим є цей ігровий всесвіт і наскільки він затягує.
Довгий шлях до екранізації
У 2015 році Warner Bros. офіційно оголосила про запуск фільму Five Nights at Freddy’s. Це був амбітний початок: велика студія, ресурсний потенціал і можливість швидко вивести гру на великий екран. Але почалися проблеми. Сценарій переписували багато разів, кожна нова версія намагалася адаптувати складний, нелінійний лор гри. Скотт Коутон був безпосередньо залучений у роботу та не дозволяв відійти від духу всесвіту. Він відхиляв сценарії, які здавалися “надто голлівудськими” чи “надто далекими від оригіналу”.
Урешті-решт Warner Bros. припинили активну розробку — проєкт завис у повітрі. У 2017 році його “врятувала” Blumhouse. Легендарна незалежна студія продюсера Джейсона Блума завжди мала формулу як повернути на рейки ту чи іншу франшизу і в основі цієї формули були добротний сценарій, цікавий амбітний режисер(-ка) та вже на третьому місці адекватний бюджет. З таким набором екранізація нарешті почала виробництво і вийшла у 2023 році, на думку багатьох ставши однією з найкращих екранізацій відеоігор всіх часів.
Щодо екранізацій — ці фільми є найавтентичнішими екранізаціями з усіх, що коли-небудь робили. Звичайно, це завдяки Еммі [Таммі, режисерці] та акторам, але особливо Скотту, який був нашим чудовим партнером і допоміг створити ще один неймовірний фільм. Я не можу дочекатися, коли всі його побачать.
— підсумовує Блум.
Франшиза офіційно перетворюється на кіновсесвіт
За роки т.з. development hell’у Скотт Коутон відхилив десятки сценаріїв, які на його думку не відображали основні сторони франшизи, важливі для нього самого. Логічно, що зараз Коутон пише сценарії сам. І, схоже, це було найкращим рішенням. Адже публіка, істотну частину якої склала вже стала авдиторія ігор, схвально поставилась саме до його сюжетів.
Втім, це не означає, що екранізації не можуть бути цікавими просто як фільми чи нова ввідна ланка для тих, хто лише звіддаля цікавиться жахливо цікавим світом аніматроніків. Всесвіт FNAF — величезний. Кожна нова гра відкриває нові локації, аніматроніків, персонажів, часові лінії та конфлікти. Фільм 2023 року охопив лише невелику частину того, що може запропонувати лор.
Значно більше ми побачимо вже 4 грудня у “Пʼять ночей у Фредді 2” на великих екранах.
Франшиза зовсім не зачепила. Ані гра, ані фільм. Чогось не розумію у ній.