Wanderstop — це справжній витвір відеоігрового мистецтва, де кожен елемент настільки вправно зроблений, що одразу занурює в тутешню історію про вигорання, самопізнання та саморефлексію. Симулятор виготовлення чаю сприймається як невід’ємна частина сильного наративу, а з часом перетворюється на справжній ритуал.
Розповідь розпочинається з боку головної героїні, бійчині Альти, яка за три з половиною роки не програла жодного турніру. Та одного дня все змінилося, перша поразка підкосила дівчину, яка не була готова приймати її. Після численної кількості нових програшів, вона вирішує знайти відому в минулому воїтельницю, майстриню Вінтерс, яка зможе навчити її, зробить сильнішою.
Альта відправляється у ліс, який чинить на неї дивний вплив. Спершу вона втрачає спритність, потім — можливість тримати меч, а пізніше зовсім валиться з ніг та опиняється на лавці з невідомим чоловіком. Він представляється як Боро, очільник крамниці Wanderstop з виготовлення магічного чаю. Між ними закручується розмова, де він пропонує нам знайти зцілення від власних проблем у роботі над чаєм, а не додаткових виснажливих тренуваннях, на що Альта погоджується з умовою, що як тільки почуватиметься краще — одразу покине це місце.
Хоч сама гра ніколи не підганятиме вас, але з першим навчальним етапом завжди хочеться ознайомитись якомога швидше. Процес виготовлення чаю у Wanderstop зроблений доволі комплексно. Спершу необхідно взяти кошик, щоб назбирати листя з кущів, потім відправити зібране на переробку, а через деякий час забрати дві чайні кулі. При цьому кущі ростуть не на одному конкретному місці, а завжди десь випадково на прилеглій до крамниці території.
Однак чай без смаку позбавлений сенсу, тому нам додатково знадобляться різноманітні фрукти, які ми самостійно вирощуватимемо. Перше блакитне насіння дозволяє отримати усього один вид фруктів, але з часом ми отримаємо інші види, які комбінуватимемо разом. Разом з першими насінинками йде навчання як їх множити, щоб потім мати на майбутнє. Приємно, що тутешнє садівництво не змушує чекати поки щось виросте чи займатися рутинним гріндом насінь, як в інших схожих іграх.
Заварювання чаю аналогічне до того, як ми робимо це в реальному житті — кип’ятимо воду, вкидуємо чайну кулю і фрукт в заварник, а потім розливаємо все по чашкам. Єдине що пристрій для виготовлення чаю має велетенські розміри, бо так просто веселіше займатися виготовленням. У всякому разі так вважає Боро.
Творці Wanderstop розповідали, що черпали натхнення з мультфільмів студії Ghibli, де рутинні хатні процеси в прибиранні, митті посуду чи розкладанні речей нагадують справжній ритуал з підтримки порядку, який є важливим у світі. Тобто повторюючи раз за разом ритуал виготовлення чаю ти привчаєшся і звикаєш до нього, знаходячи в цьому справжню магію.
Іншою річчю яка нагадує ритуал стало підтримання порядку. Сама місцевість довкола крамниці дуже обширна, іноді в ній можна навіть заблукати. Тут безліч доріжок, галявин, височин, у яких ще треба розібратися, бо карти ми не маємо. А шукати дорогу доведеться постійно. Під підтриманням порядку мається на увазі замітання опалого листя віником, обрізання коренів, які блокують дорогу, підрізання зайвого сікатором тощо. Монстрів бити не доведеться, цей етап життя ми залишили позаду. Але за роботою ми іноді знаходитимемо різні скарби, від чашок з дивакуватими дизайнами, до іграшок та постерів, якими можемо прикрасити шафи та стіни.
Однак ціль Альти лише частково полягає в догляданні за чайним будинком, адже наша основна мета — заварювати чай відвідувачам, на чому нас одразу ж обламують. Бо після всіх навчань Боро, перший же клієнт говорить, що не хоче чаю, а на наші пропозиції просто тікає. Тут Боро дає нам інший урок, у Wanderstop все відбувається по власному бажанню і не треба нікого змушувати щось робити. Цей принцип протримається впродовж усього проходження, а поки Альта може заварити чай своїм товаришам: милим пінгвінам, які змінюють колір після випитої чашки, Боро, який розповість нову історію, або ж навіть собі.
Чай у Wanderstop розкриває людей, різні магічні ефекти вирощених фруктів допомагають дізнатися більше про життя і характер Альти та інших гостей. Деякі важливі фрагменти життя головної героїні з часом складаються в одну глобальну картину, а процес подано як саморефлексію за епізодами про які нікому не хочеться розказувати. Наші відвідувачі, яких на все 16-годинне проходження набереться максимум з два десятка, також прописані дуже добре. Кожен має власну історію, характер, проблеми, а їхня різноманість від магічної феї до космічної істоти щоразу дивує. Жодного разу мені не спадало на думку пропустити діалог, а навпаки, де була опція поговорити більше — я завжди обирав саме її.
За проходження ми пройдемо через 5 глав, які символізують стадії: заперечення, гнів, торг, депресію і аж на сам кінець прийняття. При переході з однієї в іншу Альта і барвистий візуал лісу змінюються, місця довкола крамниці модернізуються і переміщуються, а ігролад обростає новими можливостями. Щоразу адаптуватися до нових умов, щоб вирощувати нові види фруктів і заварювати все складніші сорти чаю, не набридає. Більше того, самі замовлення випадкових мандрівників стають складнішими та відчуваються як справжні загадки.
Одного разу я спіймав себе на думці, що у Wanderstop просто приємно перебувати. Так, банально пробігтися довкола крамниці, виростити гібриди для власної колекції, прибрати сміття, погратися з пінгвінами, несподівано знайти іграшку чи картину, поговорити з Боро або іншими персонажами і навіть просто посидіти на лавці, щоб насолодитися видовищними пейзажами, знаючи, що тобі нікуди поспішати. Тому коли настає час прощатися з цим місцем, відчуваєш неймовірний сум, якого я давно не відчував по проходженню відеоігор.
Особливу увагу студія приділила візуалу, що й не дивно, адже більшість співробітників займалася саме ним. У першій главі кольорова палітра рясніє яскравими кольорами, але чим далі ми просуваємося, тим більш приземленим стає зовнішній вигляд лісу, що напряму пов’язано з внутрішніми змінами у самій Альті. Кожна вирощена рослина ідеально вписується в загальну картину і зовсім не вибивається з неї. Коли сидиш на лавці, то камера віддаляється і малює тобі по-справжньому прекрасні пейзажі.
Аналогічні дифірамби хочеться виписувати музичному супроводу, за який відповідав С418, композитор Minecraft. Меланхолійна атмосфера треків, які грають коли ти мовчки займаєшся своїми справами, запам’яталася мені найбільше. Основний мотив у різних варіаціях серед тих, які неможливо забути. Загалом саундтрек дуже гарний і я навіть не очікував, що він буде настільки довгим і різноманітним для, здавалось би, такої короткої гри.
Після повного проходження Wanderstop у мене залишилась усього одна недосказаність — механіку виготовлення чаю можна було би розкрити ще сильніше, наприклад в окремому режимі сконцентрованому на переграваність з більш складними замовленнями. Потенціал для росту в ній є, що можна зрозуміти за кількома фінальним замовленнями. Але одразу після них все закінчується. З таким режимом з’явилась би мотивація для більш поглибленого декорування крамниці квітами, знаходження усієї колекції чашок, картин та іграшок, бо в основній компанії все це зникає при переході від однієї глави до іншої.
Хоча рік лише почався, але враження від Wanderstop безсумнівно залишаться у мене ще надовго. Сильна історія, приємний ігролад та філософія авторів роблять її справді унікальною. Я рекомендую її не тільки тим, хто відчуває проблеми з вигоранням, а буквально всім, бо змальовані у ній проблеми властиві кожному з нас. І можливість проаналізувати їх зі сторони може стати гарним, а для когось навіть необхідним, досвідом.